К-16375/08-С Про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення - 26.11.2010 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року, -

У січні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2000-2005 роки та 2007 рік утворилася заборгованість у розмірі 7801,50 грн., яку просив стягнути. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на його користь 400 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 8136, 50 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки та 2007 рік, 400 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року змінено. А саме, доповнено резолютивну частину постанови наступним: "визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо нарахування та сплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, що пов’язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку у 2000-2004 рр. сплачено у розмірі по 26,70 грн., у 2005 та 2007 роках –по 120 грн.

Задовольняючи позов про визнання дій протиправними, перерахунок та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 і 2007 роки, суди виходили з того, що позивачу неправомірно сплачені суми в розмірі, що встановлений постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1 (z0048-00) , чинним на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.

Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.

Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суб’єкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2000-2005 роки виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 2, 3 статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням наведеного, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з’ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Зокрема, суди не з’ясували, чи звертався позивач до Управління із заявою про виплату допомоги на оздоровлення у 2000-2005 роках, як того вимагав Порядок виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1 (z0048-00) , якщо так –то коли, і чи приймалося останнім рішення про відмову у їх виплаті.

Крім того, істотне значення для можливості застосування статті 268 Цивільного кодексу України має з’ясування правової природи щорічної допомоги на оздоровлення (відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом чи ушкодженням здоров’я; спеціальна адміністративна виплата; соціальна допомога тощо), що судами зроблено не було.

Від встановлення вказаних обставин залежало визначення того, чи порушені права позивача у зазначені роки. Якщо порушені, то станом на яку дату підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення.

Вирішення вказаних питань впливає на розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, а тому правильність судового рішення у цій частині не може бути перевірена судом касаційної інстанції.

Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Отже, розмір сплаченої позивачу у грудні 2007 року щорічної допомоги на оздоровлення не відповідав вимогам законодавства, чинного на день здійснення таких виплат.

Вирішуючи спір, суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що після визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) суб’єкт владних повноважень порушив право позивача на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому законом.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення судів в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2005 роки і 400 грн. судових витрат й направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд.

В решті судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається

Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради задовольнити частково.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо нарахування та сплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та задоволення вимог, що стосуються виплат на оздоровлення за 2000-2005 роки і стягнення витрат на правову допомогу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.