Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Мойсюка М.І.

Бутенка В.І.

Лиски Т.О.

Гашицького О.М.

Малиніна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року,-

У листопаді 2008 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

В позові зазначав, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 2 групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки з 1 січня 2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року, позов задоволено частково, визнано незаконними дії та зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Однак з такими висновками судів в частині вирішених вимог за 2006-2007 рік колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з наких підстав.

Так, за змістом частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі .якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як убачається з матеріалів заяви, позивачем чітко визначений початок періоду, за яких має бути проведений перерахунок його пенсії зокрема з 1 січня 2008 року. Отже виходити за межі заявлених вимог та вирішувати питання щодо такого перерахунку у 2006-2007 році, у суду першої інстанції правових підстав не було. Дане порушення не усунуто судом апеляційної інстанції, а отже рішення судів в цій частині слід скасувати.

Що ж стосується задоволених позовних вимог за 2008 рік, то в цій частин колегія суддів вважає за необхідне рішення судів залишити без змін, з огляду гна наступне.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) .

Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Також суди правильно виходили з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) визнані неконституційними норми Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів" (107-17) в частині змін до Закону №796-ХІІ (796-12) , то останній й належить застосовувати до спірних правовідносин.

Виходячи з того, що суди правильно встановили обставини справи, але при цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині 2006-2007 років, порушили норми матеріального і процесульного права, що призвело до ухвалення частково незаконних судових рішень, вони підлягають скасуванню. В частині задоволених вимог за 2008 рік, рішення судів слід залишити без змін.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009 року в частині задоволених вимог за 2006-2007 роки, скасувати, в решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів –без змін.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.