Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року

у справі №2-а-6416/2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ардена"(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська (далі –відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0009652302/0 від 26 червня 2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ "Ардена"з податку на додану вартість в розмірі 422877,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0009652302/0 від 26 червня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ардена"судові витрати в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Ардена", посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу щодо прийняття оскаржуваного рішення, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська провела виїзну планову перевірку ТОВ "Ардена"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 грудня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої було складено акт від 12 червня 2008 року № 1645/23-2/33858240.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні підприємством податку на додану вартість на загальну суму 132204,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на суму 132204,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що ТОВ "Ардена"занижено податок на додану вартість у серпні 2007 року на суму 3404,00 грн. та у вересні 2007 року на суму 8368,50 грн. внаслідок завищення податкового кредиту на вказані суми, а також підприємством завищено податок на додану вартість за період липень 2006 року - грудень 2007 року на суму 120431,25 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від постачальників, які заповнені в порушення норм підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

26 червня 2008 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0009652302/0, яким згідно з підпунктом "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначила ТОВ "Ардена"суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 422877,00 грн., з яких 132204,00 грн. –за основним платежем, 290673,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, оскільки у ТОВ "Ардена"наявні всі первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій та нарахування податкового кредиту (договори, акти, платіжні доручення, податкові накладні), а незначні недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковим органом, не роблять вказані податкові накладні недійсними.

Колегія судді погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 11772,50 грн. слугував висновок податкового органу про завищення ТОВ "Ардена"податкового кредиту у серпні 2007 року на суму 3404,00 грн., зокрема: за податковою накладною № 78 від 08 серпня 2007 року на суму податку на додану вартість 3404,00 грн. від ТОВ "Іва"(запис № 23 у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2007 року) та у вересні 2007 року на суму 8368,50 грн., зокрема: за податковою накладною № 118 від 30 вересня 2007 року на суму податку на додану вартість 6195,00 грн. від ТОВ "Кобзар"(запис № 77 у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2007 року), за податковою накладною № 116 від 30 вересня 2007 року на суму податку на додану вартість 2010,00 грн. від ТОВ "Кобзар"(запис № 78 у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2007 року), за податковою накладною № 15в від 30 вересня 2007 року на суму податку на додану вартість 163,50 грн. (запис № 80 у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2007 року).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ардена"має Київську філію, яка здійснює господарську діяльність переважно з організації надання готельних послуг Київського готелю "Мир". Згідно з Положенням про філію обчислення, подання звітності та сплата податку на додану вартість здійснюється ТОВ "Ардена"(головним підприємством).

На виконання договору між Київською філією ТОВ "Ардена"та ТОВ "Іва"останнім були виконані ремонтні роботи з перетяжки меблів готелю "Мир", що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000002 від 30 серпня 2007 року. Загальна вартість робіт склала 20424,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3404,00 грн.

На підставі рахунку № 48 від 25 липня 2007 року Київська філія ТОВ "Ардена"перерахувала на поточний рахунок ТОВ "Іва"грошові кошти в розмірі 20424,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3404,00 грн., в оплату виконаних робіт з перетяжки меблів, що підтверджується платіжним дорученням № 1034 від 08 серпня 2007 року та випискою банку.

ТОВ "Іва"надало ТОВ "Ардена"податкову накладну № 78 від 08 серпня 2007 року на суму податку на додану вартість 3404,00 грн. (запис № 23 у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Ардена"за серпень 2007 року), яка була складена у момент виникнення податкових зобов’язань ТОВ "Іва", тобто в момент зарахування на поточний рахунок у банку коштів від ТОВ "Ардена"як оплати за надані послуги.

01 липня 2006 року між Київською філією ТОВ "Ардена"та ТОВ "Кобзар"було укладено договір про співпрацю № 2, предметом якого є організація послуг у вигляді надання ТОВ "Кобзар"сніданків для мешканців готелю "Мир"(пункт 1.1 статті 1 договору).

30 вересня 2007 року між ТОВ "Кобзар"та Київською філією ТОВ "Ардена"були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання сніданків для проживаючих у готелі "Мир"на суму 37170,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6195,00 грн., та про надання сніданків для групи "Метро"на суму 12060,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2010,00 грн.

Платіжним дорученням № 1252 від 04 жовтня 2007 року Київська філія ТОВ "Ардена"перерахувала на поточний рахунок ТОВ "Кобзар"в банку грошові кошти в сумі 49230,00 грн. в якості компенсації за надані послуги, що підтверджується також випискою банку.

ТОВ "Кобзар"надало ТОВ "Ардена"податкову накладну № 115 від 30 вересня 2007 року на суму податку на додану вартість 6195,00 грн. (запис № 77 реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Ардена"за вересень 2007 року) та податкову накладну № 116 від 30 вересня 2007 року на суму податку на додану вартість 2010,00 грн. (запис № 78 у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Ардена"за вересень 2007 року), які були складені у момент виникнення податкових зобов’язань ТОВ "Кобзар", тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт надання послуг ТОВ "Кобзар"(актів надання послуг).

06 червня 2006 року між Київською філією ТОВ "Ардена"(готель) та Дочірнім підприємством ТОВ "АПК-Інформ" ТОВ Інформаційне агентство "АПК-Інформ"(замовник) було укладено договір № 182, відповідно до умов якого готель зобов’язується на замовлення (бронювання) замовника, який діє від імені та за дорученням, на користь і за рахунок споживачів –фізичних осіб, які мають намір скористатися замовленими (заброньованими) замовником у готелі послугами, надавати послуги, перелік яких наведено у підпунктах 1.1.1 –1.1.3 пункту 1.1 статті 1 договору). Також пунктом 3.7 статті 3 цього договору передбачено перерахування Київською філією ТОВ "Ардена"на рахунок ДП "АПК-Інформ"винагороди за отримання споживачами замовлених послуг в розмірі 10% від суми наданих послуг.

30 вересня 2007 року між ДП "АПК-Інформ"та Київською філією ТОВ "Ардена"складений акт приймання виконаних робіт за вересень 2007 року, яким була визначена сума винагороди ДП "АПК-Інформ"у розмірі 10% від суми наданих послуг в сумі 981,00 грн., в тому числі 817,50 грн. – за послуги, 163,50 грн. –податок на додану вартість.

Платіжним дорученням № 1352 від 30 жовтня 2007 року Київська філія ТОВ "Ардена"перерахувала на поточний рахунок ДП "АПК-Інформ"грошові кошти в розмірі 981,00 грн. в якості винагороди за договором надання послуг, що підтверджується також випискою банку.

ДП ТОВ "АПК-Інформ"задало ТОВ "Ардена"податкову накладну № 15в від 30 вересня 2007 року на суму податку на додану вартість 163,50 грн. (запис № 80 у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ "Ардена"за вересень 2007 року), яка була складена у момент виникнення податкових зобов’язань ДП "АПК-Інформ", тобто в момент оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг ДП "АПК-Інформ"(акт від 30 вересня 2007 року).

Згідно підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту серпня та вересня 2007 року суму 11772,00 грн. за датою першої із подій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 120431,25 грн. слугував висновок податкового органу про включення до податкового кредиту сум за податковими накладними, отриманими від постачальників, які заповнені з порушенням норм підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(сторінки 40-43 акту перевірки, т. 1, арк. справи 56-59).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 120431,25 грн., оскільки недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У зв’язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.