Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Заїки М.М., Загороднього А.Ф., Ліпського Д.В., Тракало В.В.,

секретар: Латиніна І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії та зобов’язання призначити пенсію

за касаційними скаргами Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2007 року, -

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що 11.04.2003р. та 14.11.2005р. звертався до УМВС України в Дніпропетровській області за призначенням пенсії відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ", проте йому було відмовлено у зв’язку із відсутністю 45-річного віку і 25 років трудового стажу на час звільнення. Просив суд визнати відмову у призначенні пенсії протиправною та зобов’язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років з 06.08.2002 р..

Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2007 року позов задоволено частково. Визнано дії УМВС України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 протиправними. Визнано за ОСОБА_1 право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням трудового стажу на підставі п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ". Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років на підставі п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" з 18.04.2003р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2007 року постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2007 року змінено. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин постанови вказівку про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 18.04.2003р. та зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 на підставі п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ"в редакції від 04.07.2002р. - з 14.11.2005р. В решті постанову суду залишено без змін.

Відповідачі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та прийняти нове –про відмову у позові у повному обсязі. На їх думку, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ" в редакції, яка діяла на час звернення позивача за призначенням пенсії..

Перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційних скарг, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 17.05.1969р. по 21.05.1971р. проходив службу у збройних силах, а з 23.03.1981р. по 01.02.1993р. - в органах внутрішніх справ. На час звільнення зі служби вислуга років позивача становила 13 років 09 місяців 12 днів. Загальний трудовий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії перевищував 25 років.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

На час звернення із заявами до відповідача про призначення пенсії за вислугу років позивач досяг 45-річного віку, мав загальний трудовий стаж понад 25 років, з яких служба в органах внутрішніх справ становила понад 12 років і шість місяців.

Відтак, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 станом на травень 2003 року і на грудень 2005 року мав право на пенсію за вислугу років і відмова УМВС України в Дніпропетровській області щодо призначення йому пенсії відповідно до п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ'є протиправною.

Суд апеляційної інстанції, змінивши постанову суду першої інстанції, в частині дати призначення вказаної пенсії, обґрунтовано виходив з того, позивач пропустив річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та з наявності ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2003р., яка набрала законної сили, про залишення скарги ОСОБА_1 на відмову УМВС України в Дніпропетровській області від 16.05.2003р. за №2/3-ІІІ-9 в призначенні пенсії без розгляду.

Враховуючи те, що посилання відповідачів в касаційних скаргах на порушення судами норм матеріального права та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно з’ясовані обставини, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами і при цьому судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2007 року та постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2007 року, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.