Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Лиски Т.О.,

Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі про спонукання нарахувати недоплачену соціальну допомогу, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що відноситься до категорії "діти війни"та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивачка просила зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі виплатити підвищення до пенсії, передбачене Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , за період 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 20 січня 2009 року позов задоволено частково та зобов’язано відповідача нарахувати ОСОБА_1 недоплачену соціальну допомогу в сумі 369, 09 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 20 січня 2009 року змінено та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену соціальну допомогу в сумі 369, 09 грн.

В решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) підвищення до пенсії дитині війни в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то судами попередніх інстанцій прийнято обґрунтоване рішення про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік"щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.

Також судами попередніх інстанцій правильно не було взято до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням пропущення строку для звернення до адміністративного суду, за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 369,90 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, наведені обставини були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які прийняли обґрунтовані рішення про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі залишити без задоволення, а постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 20 січня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.