Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мойсюка М.І.

Мороз Л.Л.

розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціально захисту населення (далі –УПСЗН) Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів за касаційною скаргою УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 у Дзержинському міському суді Донецької області пред’явив позов до УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом війни 3-ої групи і відповідно до статті

13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі –Закон № 3551) щорічно має право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Проте, у період 2007-2008 років така грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до дня Перемоги за 2007 рік та за 2008 рік у сумі 5587,42 грн.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, позов ОСОБА_6 до УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_6 щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за 2007 та 2008 роки.

Стягнуто з УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_6 щорічну грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки у розмірі 5587,42 грн.

У касаційній скарзі УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити у справі нове судове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону № 3551 (3551-12) .

Між тим, на думку колегії суддів такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є інвалідом війни 3-ої групи.

Статтею 13 Закону № 3551 передбачено, що інвалідам війни 3-ої групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.

Фактично ОСОБА_6 отримав у 2007 році –300 грн., а в 2008 році –350 грн., при цьому відповідач керувався положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на відповідний рік.

Зазначені Закони України на час виплати ОСОБА_6 щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги Конституційним Судом України не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги інвалідам війни до 5 травня.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2007 та на 2008 роки фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, чим порушили правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону № 3551 (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціально захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів скасувати та постановити у цій справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.