Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мойсюка М.І.

Мороз Л.Л.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії за касаційною скаргою УПФ України в м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 в Ялтинському міському суді Автономної Республіки Крим пред’явила позов до УПФ України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона відноситься до категорії громадян з правовим статусом "діти війни" та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати бездіяльність відповідачів неправомірною та зобов’язати здійснити відповідні перерахунки та виплати за 2006-2008 роки у сумі 4620,60 грн.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2009 року, позов ОСОБА_6 до УПФ України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії частково задоволено.

Зобов’язано УПФ України в м. Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_6 соціальну допомогу як дитині війни за період з травня по грудень 2008 року в розмірі 780,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Ялта Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула правового статусу особи, передбаченого цим Законом.

Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" 3367 (3367-15) від 19 січня 2006 року. Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, не настали.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Також згідно з пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено. Статтею 6 (в новій редакції) цього Закону передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, у 2006 році, з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року ОСОБА_6 не мала права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки у 2006 році підвищення до пенсії дітям війни не було впроваджено, а норми відповідного Закону, якими передбачено це право, у вказані періоди були зупинені та змінені. ОСОБА_6 мала право на підвищення до пенсії лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Суди першої та апеляційної інстанції правильно вказали на те, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб’єкта владних повноважень є протиправною, врахувавши ОСОБА_6 пропустила річний строк звернення до суду за захистом порушеного права, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, застосували положення статті 100 цього Кодексу щодо наслідків пропуску такого строку, але помилково не вказали період, з якого позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а саме: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У зв’язку з цим рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає зміні.

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то апеляційний суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Абзац 2 постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року викласти в такій редакції: "Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про обов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум".

В решті постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.