Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Бутенка В.І.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, третя особа - Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня"про скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію з зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року,

У травні 2008 року позивачка звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, третя особа - Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня"про скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію з зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді медичної сестри –анестезиста в обласній клінічній лікарні в відділенні анестезіології з 01.09.1975 року. Відділення виконувало реанімаційні повноваження, згідно класифікації Всесвітньої організації охорони здоров"я і повинно було мати назву - "відділення анестезіології –реанімації". Наказом №77, від 07.02.2008 року в назву відділення було внесено зміни, на підставі чого записи в трудовій книжці теж були виправлені, що дає позивачці право на пільгову пенсію. 13.03.2008 року вона. звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак рішенням пенсійної комісії від 21.03.2008 року їй було відмовлено.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивач працювала на посаді медичної сестри –анестезиста в обласній клінічній лікарні в відділенні анестезіології з 01.09.1975 року. Відділення виконувало реанімаційні повноваження, згідно класифікації Всесвітньої організації охорони здоров"я і повинно було мати назву - "відділення анестезіології –реанімації". Наказом №77, від 07.02.2008 року в назву відділення було внесено зміни, на підставі чого записи в трудовій книжці теж були виправлені, що дає позивачці право на пільгову пенсію. 13.03.2008 року вона. звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак рішенням пенсійної комісії від 21.03.2008 року їй було відмовлено.

Згідно акту службової перевірки трудової діяльності ОСОБА_1 від 16.04.2008 та листа Управління охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації від 23.07.2008, позивачка з 01.09.1975 працює в реанімаційному відділенні (асб,33). В зв’язку із зміною у назві відділення, до трудової книжки ОСОБА_1 внесений відповідний запис (ас 15).

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Задовольняючи позов, суд вірно послався на постанову Кабінету Міністрів України №909 від 04.11. 1993 року (909-93-п) та наказ МОЗ України від 08.10.1997 року №303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби в Україні" (v0303282-97) , в яких зазначалося, що проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я та повинні створюватись такі відділення (групи, палати): анестезіологічне відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії. Анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Згідно з раніше діючими наказами у реанімаційній службі закладів охорони здоров’я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації, відділення реанімації інтенсивної терапії (ас.11).

З питання правомірності зарахування у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"періодів роботи у відділеннях анестезіології –реанімації до 01.02.1998 року Пенсійний Фонд України надав роз’яснення своїм листом від 14.12.2006 року №16672/02-20, із якого вбачається, що відділення анестезіології-реанімації до 01.02.1998 року також відносились до реанімаційної служби закладів охорони здоров’я.

В період до 01 лютого 1998 року в обласній клінічній лікарні функціонувало відділення з назвою "анестезіологічне". Вказане відділення являло собою структурний підрозділ лікувально _ профілактичного закладу. Лікарський та середній медичний персонал виконував комплекс заходів по підготовці та проведенню знеболювання при операціях, спеціальних лікувальних процедурах, виконувалися також заходи по реанімації та інтенсивній терапії пацієнтам з гострими розладами функцій життєво важливих органі до стабілізації їх діяльності.

Працівники відділення виконували заходи по знеболюванню при операціях та діагностичних процедурах, медичної допомоги пацієнтам у після наркозному періоді, тобто виконували роботу в палатах реанімації та інтенсивної терапії.

Вищезазначені повноваження відділення в період до 1998 року згідно класифікації Всесвітньої організації охорони здоров"я віднесені до повноцінних реанімаційних, що підтверджується також тим, що оплата праці персоналу та лікарів проводилося у підвищеному розмірі, саме за роботу в реанімації, а відтак позивачка має право на нарахування пенсії у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач повинен був призначити пенсію з зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.