Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Бутенка В.І.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Докучаєвську про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 21 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від серпня 2009 року,

У березні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Докучаєвську про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"за 2008 рік. Свої вимоги мотивує тим, що він має статус "дитини війни"та має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії за 2008 рік.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 21 квітня 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 06 серпня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач має статус "дитини війни"та має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії за 2008 рік.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 зазначеного вище Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (107-17) від 28.12.07р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного о грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенси, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" (107-17) щодо дітей війни, визнані неконституційними.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" (107-17) був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня –470 грн., з 01 квітня 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня –498 грн.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Відповідно до п. 15 Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) , Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Задовольняючи позов, суд вірно зазначив про те, що відповідач зобов"язаний був здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як "дитині війни", з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську залишити без задоволення, постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 21 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.