5/2453-19/491А, Про скасування податкового повідомлення-рішення - 18.11.2010 Прийняття

Мале приватне підприємство "Мар’яна"(далі по тексту –позивач, МПП "Мар’яна") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 № 002498/2/23-1.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.03.2006, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2006, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 23.03.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 31.03.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 24.06.2005 №104/23-2/20790562.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 № 002498/2/23-1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 16523,65 грн., основного платежу –15021,50 грн., штрафних (фінансових) санкцій –1502,15 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, перевіркою встановлено, що в 1 кварталі 2005 року позивачем не включено до валового доходу отриману поворотну фінансову допомогу від директора, який являється власником даного підприємства у вигляді оплати за товар.

Наказом від 02.01.2003 №1 передбачено, що директор, як підзвітна особа може використовувати свої власні кошти для оплати товару придбаного МПП "Мар’яна", з подальшим поверненням (компенсацією) таких сум підприємством.

Сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається не повернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Таким чином, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на думку відповідача позивачем здійснено заниження оподатковуючого прибутку за І квартал 2005 року на 61 507,10 грн.

Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів, або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що існує певний порядок здійснення поворотної фінансовою допомоги, а саме: передача коштів безпосередньо платнику податків на певний строк користування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що директором підприємства фактично передача коштів платнику податків не здійснювалась, договорів про надання поворотної фінансової допомоги не укладалось, оскільки кошти, від імені підприємства, внесено було до каси ДВТП "Топаз". До матеріалів справи додано копії квитанцій, що підтверджують факт проведення оплати директором безпосередньо до каси ДВТП "Топаз", а не надання коштів МПП "Мар'яна". Крім цього, до матеріалів справи долучено копії авансових звітів: від 05.03.2005 №17, від 10.03.2005 №18, від 15.03.2005 №19 та від 20.03.2005 №20, які стали підставою для оформлення по бухгалтерському обліку на підприємстві вказаних коштів, як заборгованості підприємства перед підзвітною особою –директором ОСОБА_1

В березні 2005 року директором оплачено за пиломатеріали з власних коштів 68940 грн. З цих коштів в березні 2005 року не повернуто 61677,10 грн. (кредиторська заборгованість по рахунку 37 "розрахунки з різними дебіторами і кредиторами"станом на 01.04.2005). Оплату по бухгалтерському регістру 631 закрито 372 "розрахунки з підзвітними особами", тобто це свідчить про те, що заборгованість у МПП "Мар’яна"виникає перед директором.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Національного банку України від 19.02.2001 №72 (z0237-01) , у разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів, або використання коштів на потреби підприємства, він звітується за витрачені кошти, згідно з вимогами чинного законодавства.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що використані кошти є заборгованістю підприємства перед підзвітною особою та підлягають поверненню вказаній підзвітній особі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Львівської області від 23.03.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 не встановлено.

Керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 23.03.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .