А-6/33-16/202 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 18.11.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Вілан"та Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005

у справі №А-6/33-16/202

за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Вілан"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю "Вілан"(далі по тексту –позивач, СП ТОВ "Вілан") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.10.2002 №0001742200/0, №0001732200/0.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2005 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2005 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.12.2002 №0001742200/0 та прийнято нове рішення, яким в цій частині позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі СП ТОВ "Вілан"просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 по 01.07.2002, за результатами якої складено акт перевірки від 09.10.2002 №798/23-4.

В акті перевірки зазначено, що у II кварталі 2001 року до валових доходів не була включена попередня оплата, яка 29.06.2001 в сумі 165000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 27500 грн., надійшла від ЗАТ "Лукор" на рахунок СП ТОВ "Вілан", за поставлений ЗАТ "Лукор"піноутворювач, чим фактично порушено підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В результаті вказаного порушення, перевіркою збільшено об’єкт оподаткування з податку на прибуток за II квартал 2002 року на суму 137,5 тис. грн., а сума донарахованого податку на прибуток склала 41,3 тис. грн., також встановлено несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.10.2002:

№ 0001742200/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48920 грн., де 38620 грн. - основний платіж та 10300 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001732200/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10253 грн., що складає штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності з договором купівлі-продажу від 08.02.2001 № 002, укладеним між ЗАТ "Лукор"та СП ТОВ "Вілан", сторони передбачили, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, обов'язок покупця перерахувати на рахунок продавця аванс в сумі не менше 50% товару, що є предметом купівлі-продажу. Відповідно до пункту 3.3 договору, оплату товару покупець проводить шляхом перерахування його вартості на банківський рахунок продавця протягом 10-ти календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Піноутворювач, що був предметом купівлі-продажу за даним договором, був переданий 27.07.2001 позивачем покупцю (ЗАТ "Лукор"), що підтверджується накладною від 27.07.2001 № 68 та випискою з реєстру платіжних операцій Івано-Франківської обласної дирекції "Укрсоцбанк"від 29.06.2001.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"платники податку на прибуток подають до податкового органу податкову декларацію по податку на прибуток за звітний квартал, тобто податковим періодом вважається квартал.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Порядку складання декларації про прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997 № 214 (z0313-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.08.1997 № 313/2117 (z0313-97) (із змінами і доповненнями), який був чинним на момент здійснення спірних правовідносин, прибуток, що підлягає оподаткуванню, розраховується шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14 статті 7 та статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Статтею 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, передбачено порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди, а саме: якщо об’єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від’ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкту оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від’ємного значення об'єкту оподаткування. У разі коли від’ємне значення об’єкту оподаткування не погашається платником податку за рахунок отриманих ним валових доходів у порядку, визначеному у пункті 6.1 цієї статті, об’єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не зменшується на непогашену суму від’ємного значення об’єкта оподаткування.

Пунктом 6.2 статті 6 Порядку складання декларації про прибуток (z0313-97) визначено, що зменшення платником податку об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) кварталу на суму від’ємного значення (з урахуванням сум амортизаційних відрахувань) об’єкта оподаткування, одержаного у звітному (податковому) кварталі не допускається.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, що у даному спірному випадку має місце зменшення об’єкту оподаткування звітного періоду збитками, отриманими в наступних звітних періодах, що враховуючи вимоги статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та підпункту 6.2 пункту 6 Порядку складання декларації про прибуток (z0313-97) , не передбачено і не допускається. Визначений відповідачем об’єкт оподаткування податком на прибуток в II кварталі 2002 року в сумі 137,5 тис. грн. не підлягає зменшенню на суму від’ємного значення об’єкту оподаткування наступних звітних періодів.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та в позові відмовити.

Що стосується застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то суд апеляційної інстанції вірно зазначити, що даним підпунктом встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 31 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, у відповідності із підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Тому, в даному випадку, посилання відповідача на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 даного Закону, як на підставу нарахування штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, безпідставне, оскільки самостійного донарахування суми податкового зобов'язання платнику податків не здійснювалось.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 не встановлено.

Керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційні скарги Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Вілан"та Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .