Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009

у справі №2-а-651/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод"(далі по тексту – позивач, ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод") звернулося до Полтавського оружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2008 №0000031305/08.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень та вересень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2008 № 1097/23-2/00110792.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2008 №0000031305/08 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 241125,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Укртехносинтез"є засновником ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод"з часткою у статутному фонді 94,4 %.

Між позивачем та ТОВ "Укртехносинтез"02.01.2003 укладено дилерський договір №1. Згідно пункту 5.1 договору відпускні ціни на продукцію ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод"при поставці її ТОВ "Укртехносинтез", форма розрахунків, порядок платежів та інші умови поставки продукції обумовлюються у договорі купівлі-продажу та доданих до нього специфікаціях. Орієнтовна вартість договору 6 000 000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 1 000 000,00 грн. Термін дії договору до 31.12.2003. Додатковою угодою від 30.12.2004 № 2 продовжено термін дії договору до 31.12.2005, а додатковою угодою від 01.01.2006 термін дії договору продовжено до 31.12.2007.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені договори з ідентичними товарами на співставних умовах.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про помилковість співставлення умов дилерського договору ТОВ "Укртехносинтез"з умовами інших договорів купівлі-продажу продукції, оскільки ТОВ "Укртехносинтез", як єдиний дилер, мав найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими у підприємства покупцями та, відповідно, мав більші знижки щодо відпускної ціни продукції позивача. При цьому слід врахувати додаткові умови дилерського договору, які відсутні в звичайному договорі купівлі-продажу, щодо просування товарів серед покупців України та закордону, сервісного та гарантійного обслуговування продукції.

Тому порівняння ціни реалізації, встановленої для офіційного дилера, та ціни реалізації на аналогічну продукцію, придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, є помилковим, оскільки умови вказаних договорів не є співставними в розумінні підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судами зазначено, що позивач відповідно до Положення про порядок застосування системи знижок покупцям, затвердженого наказом по підприємству № 19/"Е" від 20.12.2004, мав право надавати знижку в розмірі до 40% покупцю, якому відвантажено продукції на суму більше 3 000 000,00 грн. Тому, враховуючи фактичний обсяг відвантаженої ТОВ "Укртехносинтез"продукції, позивач правомірно застосував знижку в розмірі 29,17%, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Доводи відповідача про те, що позивачем було надано знижку ТОВ "Укртехносинтез"в розмірі 53% є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються наявними по справі доказами.

Підпунктом 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів даною пункту, то для доказу обґрунтування її рівня можуть бути взяті до уваги правила, визначені відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Позивачем формування вільних відпускних цін здійснювалося згідно Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції в промисловості, розроблених Мінпромполітики України (Наказ від 02.02.2001 № 47) (v0047564-01) за правилами встановленими національними стандартами бухгалтерського обліку на підставі затверджених норм матеріальний витрат на сировину, матеріалів та комплектуючих виробів, витрат на оплату праці, інших витрат та планової норми рентабельності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, передача продукції за умовами дилерського договору відбувалася на рівні відпускних цін, що значно перевищували собівартість реалізованої продукції, тому встановлений рівень відпускних цін офіційному дилеру ТОВ "Укртехносинтез"не суперечить вимогам підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 цього Закону звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2008 №0000031305/08 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 241125,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм процесуального та матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .