Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року у справі №2а-34807/08/0570 за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання рішення нечинним, -

Державне підприємство "Донецька залізниця"звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення від 13.03.2008 р. №24 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року, позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця"задоволені частково. Визнано недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області №24 від 13 березня 2008 року в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 8 172 грн.,В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.12.1990р. №507 "Про ціни і ціноутворення" та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 (1819-2000-п) , на Державну інспекцію з контролю за цінами покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області з 04.02.2008р. по 14.02.2008р. була проведена перевірка Державного підприємства "Донецька залізниця"з питань дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України за період з 01 .01.2007р. по 01.01.2008р. Під час перевірки було встановлено завищення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом з порушенням запровадженого методу регулювання в період з 01.05.2007р. по 10.05.2007р. за рахунок застосування до тарифів коефіцієнтів, які не набрали чинності. За наслідками перевірки було складено акт перевірки №22 від 14 лютого 2008 року.

На підставі акту перевірки №22 від 14 лютого 2008 року з питання дотримання Державним підприємством "Донецька залізниця"державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України за період з 01.01.2007р. по 01.01.2008р., Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області прийняла рішення № 24 від 13 березня 2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за період з 01.05.2007р. по 10.05.2007р., на загальну суму 96 566 грн. 40 коп., з них: 32 188 грн. 80 коп. - зайво отриманих коштів та 64 377 грн. 60 коп. - штрафних санкцій.

Виходячи з Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (z1047-01) , підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про залізничний транспорт"встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у межах України здійснюється на підставі державної бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

За приписами статті 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 (1548-96-п) визначено, що Мінтранс за погодженням з Мінекономіки встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги. Згідно зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2003 року № 105 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548" (105-2003-п) Мінтранс подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги.

Згідно з наданими повноваженнями, за погодженням з Мінекономіки Наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551 (z0828-99) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 1999 року за № 828/4121 (z0828-99) ) затверджено "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України". До тарифів вказаного Збірника, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року N 356 (z0458-07) затверджені коефіцієнти, що застосовуються на перевезення вантажів залізничним транспортом України.

Вищезазначений наказ Міністерства транспорту України був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2007 за №458/13725 (z0458-07) та згідно зі ст. 3 Указу Президента №493/92 від 03.10.1992р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади"він набув чинності з 15.05.2007р.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач лише з 15.05.2007р. мав право застосовувати наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2007р. №356 "Про затвердження Розмірів знижок до тарифів па перевезення вантажів залізничним транспортом у власних залізничних вантажних вагонах та коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України" (z0458-07) , а не з 01 травня 2007 року, що було встановлено перевіркою.

В період до 15 травня 2007 року були чинними коефіцієнти до тарифів, встановлені наказом Міністерства транспорту України від 27 грудня 2002 року № 934 (z1015-02) , з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України №91-р від 01.04.2005р. (91-2005-р) , №150-р від 12.05.2005р. (150-2005-р) , №198-р від 16.06.2005р. (198-2005-р) , №233-р від 01.07.2005р. (233-2005-р) , №455-р від 13.07.2007р..

Таким чином, правомірним є висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області, викладений в акті перевірки за результатами якого прийнято спірне рішення, про необґрунтоване завищення позивачем тарифів внаслідок застосування коефіцієнта до тарифів Тарифного керівництва № 1 ( по наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 28 квітня 2007 року № 356 (z0458-07) ), так як зазначене Тарифне керівництво за період застосування його позивачем не мало юридичної сили.

Згідно п. 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України №298/519 від 03.12.2001р. (z1047-01) , необґрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами –як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Згідно з вимогами статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення"вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки.

Як встановлено судом, при розрахунку суми необґрунтовано отриманої виручки відповідачем були допущені помилки, а саме, двічі враховувалися суми, зазначені в деяких корінцях дорожніх відомостей, тому судом правомірно було визнано недійсним рішення відповідача в частині застосування до позивача економічних санкцій в розмірі 8 172 грн., з яких 2 724 грн. – сума необґрунтовано отриманої позивачем виручки, 5 448 грн. – сума штрафу.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.