Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року у справі № 2-а-189/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.

Позивач зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача виплачувати підвищення до пенсії у розмірі, встановленому цим законом, просила зобов’язати відповідача здійснити такі нарахування за 2006-2008 роки.

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року, позов задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим протиправною; зобов’язано відповідача нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за травень-грудень 2008 року в розмірі 780 грн.40 коп.; в решті позовних вимог –відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення змінити в частині з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 1943 року народження, за своїм правовим статусом відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

В той же час, відмовляючи в задоволені позовних вимог за 2006 рік, суди виходили з того, що позивачем було пропущено річний строк для звернення до суду. При цьому, колегія судів касаційної інстанції зазначає до того ж, що відповідно до пункту 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV (3367-15) було внесені такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) : виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) не були визнані неконституційними, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.

При цьому обґрунтованими є висновки судів щодо відмови позивачу у перерахунку надбавки за 2007 рік.

Дійсно, 09 липня 2007 року Конституційний суд України прийняв рішення, яким визнав неконституційним положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В той же час, відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України, суди правильно виходили з того, що порушене право позивача за 2007 рік не підлягає захисту з врахуванням того, що останньою не обґрунтовано належними доказами поважність пропуску строку на звернення до суду у лютому 2009 року, тобто поза річний строк.

Крім того, доведеними є вимоги позивача щодо перерахунку виплат у 2008 році після прийняття рішення Конституційним судом України.

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачу щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, суди правильно прийшли до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим щодо перерахунку пенсії та її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком допустило неправомірну бездіяльність та обґрунтовано зобов’язали його усунути зазначені недоліки.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивачки конкретно визначеної суми недоотриманого нею підвищення до пенсії за 2008 рік, оскільки у такий спосіб суди вийшли за межі встановленої КАС України (2747-15) компетенції адміністративного суду.

Суди при вирішенні позову по цій справі не правильно визначили зміст порушень з боку відповідача та не врахували, що на вказані дії Управління Пенсійного фонду України закон запроваджує окремі умови та процедури їх вчинення. У разі визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення та донарахування пенсії, суд має зобов’язати відповідача вчинити певні дії. Тобто суд, встановивши порушення відповідачем закону при визначенні розміру пенсії, повинен примусити суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку щодо призначення та донарахування сум допомоги.

Адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень –відповідача.

Відповідно до ст. 225 КАС України, суд касаційної має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 225, 232 та ч.5 ст.254 КАС, колегія –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково, постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2009 року змінити в частині, виклавши абз. 3 резолютивної частини постанови Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2009 року в наступній редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року"; в решті судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України виключно з підстав і в порядку передбаченому ст.ст. 235- 238, 240 КАС України.