Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року у справі № 2а-10036/08/2 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення допомоги,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов’язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача виплачувати підвищення до пенсії у розмірі, встановленому цим законом, просив зобов’язати відповідача здійснити такі нарахування за 2006-2008 роки.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим протиправними; зобов’язано відповідача нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за грудень 2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року; в іншій частині позовних вимог –відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року змінено постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2009 року та викладено резолютивну частину постанови суду першої інстанції в наступній редакції: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу передбачену ст. 6 Закону України"Про соціальний захист дітей війни"за грудень 2007 року у сумі 124 грн. 53 коп., за період з травня по грудень 2008 року в сумі 780 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення апеляційного суду змінити в частині з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 1940 року народження, за своїм правовим статусом відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

В той же час, задовольняючи позовні вимоги частково, суди правильно виходили з наступного.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV (3367-15) було внесені такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) : виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) не були визнані неконституційними, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.

При цьому обґрунтованими є висновки судів щодо відмови позивачу у перерахунку надбавки за 2007 рік в період з 09.07.2007 року по грудень 2007 року.

Дійсно, 09 липня 2007 року Конституційний суд України прийняв рішення, яким визнав неконституційним положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В той же час, відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України, суди правильно виходили з того, що порушене право позивача у період з 09.07.2007 року по грудень 2007 не підлягає захисту з врахуванням того, що останнім не обґрунтовано належними доказами поважність пропуску строку на звернення до суду у грудні 2008 року, тобто поза річний строк.

Крім того, доведеними є вимоги позивача щодо перерахунку виплат у 2008 році після прийняття рішення Конституційним судом України.

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10 % прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачу щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, суди правильно прийшли до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо перерахунку пенсії та її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком допустило неправомірну бездіяльність та обґрунтовано зобов’язали його усунути зазначені недоліки.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача конкретно визначеної суми недоотриманого ним підвищення до пенсії за період 2007-2008 роки, оскільки у такий спосіб суд вийшов за межі встановленої КАС України (2747-15) компетенції адміністративного суду.

Суд при вирішенні позову по цій справі не правильно визначив зміст порушень з боку відповідача та не врахував, що на вказані дії Управління Пенсійного фонду України закон запроваджує окремі умови та процедури їх вчинення. У разі визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення та донарахування пенсії, суд має зобов’язати відповідача вчинити певні дії. Тобто суд, встановивши порушення відповідачем закону при визначенні розміру пенсії, повинен примусити суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку щодо призначення та донарахування сум допомоги.

Адміністративний суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень –відповідача.

Відповідно до ст. 225 КАС України, суд касаційної має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 225, 232 та ч.5 ст.254 КАС, колегія –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити, щодо часу с якого порушене право позивача підлягає захисту, постанову суду апеляційної інстанції змінити в частині, щодо способу поновлення позивачу права, виклавши абз. 2 резолютивної частини постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року в наступній редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 18 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року"; в решті судове рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України виключно з підстав і в порядку передбаченому ст.ст. 235- 238, 240 КАС України.