Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мороз Л.Л.

Чумаченко Т.А.

розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та стягнення коштів за касаційною скаргою УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду 10 серпня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 у Алуштинському міському суді Автономної Республіки Крим пред’явив позов до УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником бойових дій і відповідно до статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі –Закон № 3551) щорічно до 05 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Проте, у період 2007-2008 років така грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до дня Перемоги за 2007-2008 роки в сумі 2838,45 грн. та моральну шкоду в сумі 2800 грн.

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року позов ОСОБА_6 до УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_6 суму невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік як учаснику війни у сумі 1190 грн., 303,45 грн. втрат у зв’язку з інфляційним процесом, разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік як учаснику війни у сумі 1345 грн., а всього 2838,45 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду 10 серпня 2009 року апеляційну скаргу УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року частково задоволено.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року змінено, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_6 суму невиплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, як учаснику війни, у сумі 1190 грн., разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік, як учаснику війну у сумі 1345 грн., а всього 2535 грн."

В іншій частині постанову залишено без зміни.

У касаційній скарзі УПСЗН Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону № 3551 (3551-12) .

Між тим, на думку колегії суддів такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій.

Статтею 14 Закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Фактично ОСОБА_6 отримав у 2007 році –55 грн., а в 2008 році –65 грн., при цьому відповідач керувався положеннями Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Зазначені Закони України на час виплати ОСОБА_6 щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги Конституційним Судом України не були визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2007-2008 роки фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.

Зазначених обставин та норм матеріального права не врахували суди попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, чим порушили правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надали перевагу приписам Закону № 3551 (3551-12) .

З огляду на викладене рішення судів першої та другої інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, тому колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду 10 серпня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та стягнення коштів скасувати та постановити у цій справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.