Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (правонаступника відповідача) на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року по справі № 2-16/3442-2007А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан"

до Державної податкової інспекції в м. Армянську Автономної

Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан"(далі –позивач, ЗАТ "Кримський Титан") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Армянську Автономній Республіці (правонаступником якої є Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим) (далі –відповідач, орган податкової служби) про скасування рішення від 07.11.2006 року № 0000322310/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму пені за прострочення розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності у розмірі 249940,09 грн. та рішення від 15.01.2007 року № 0000012200/1, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1785 грн. за порушення строків декларування валютних цінностей.

Позов обґрунтований тим, що не було порушення строків імпорту товару і послуг та у позивача не було валютних цінностей за кордоном, які не задекларовані.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року по справі № 2-16/3442-2007А позов задоволено частково. Скасовано спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Відмовлено у скасуванні рішення про нарахування пені у сумі 7,76 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. державного мита.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, без дотримання вимог щодо всебічного повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якій просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 15.01.2007 року органом податкової служби на підставі акту перевірки №117\23-6\32785994 від 31.10.2006 року стосовно позивача прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій : №0000322310/1 у сумі 249.940,09 грн. та № 0000012200/1 у сумі 1785 грн.

Зазначені рішення прийнятті після оскарження у позасудовому порядку первинно прийнятих 07.11.2006 року рішень, скарга позивача рішенням податкового органу залишена без задоволення, про що позивачу своєчасно направлено мотивоване рішення.

З вказаного акту виїзної, планової перевірки вбачається, що за зовнішньоекономічними контрактами позивача №1829з від 08.06.2005 року з фірмою INC", № 96 від 08.10.2004 року з фірмою WMATIMPEX"і без складення письмово договору з АНО "Професіонал"(Росія) була дебіторська заборгованість, а також позивач станом на 01.01.2006 року та 01.04.2006 року не задекларував валютні цінності.

Крім того, суди встановили, що 08.06.2005 року між позивачем (покупець) та з фірмою INC" США (продавець) укладений контракт №1829з на поставку сорель - шлаків та індійського ільменітового концентрату на умовах СIF український порт Чорного моря, який визнається покупцем, сторони домовилися про перехід права власності на товар в момент перетинання товаром лінії поручня судна в порту розвантаження, визначення кількості поставленого товару здійснюється шляхом залучення незалежного експерта.

05.08.2005 року нерезидент відвантажив позивачу 1.496,11 тонн концентрату та 13.357,19 тонн сорель - шлаків, що підтверджується коносаментом і комерційними інвойсами.

Імпорт товару –1.476,14 тонн ільменітового концентрату та 13.012,89 тонн сорель-шлаків пройшов митне оформлення, що підтверджується належним чином оформленими деклараціями.

Різниця між кількістю відвантаженого нерезидентом товаром та кількістю товару, що пройшов митне оформлення, склала 19,97 тонн ільменітового концентрату, 344,30 тонн сорель –шлаку.

Позивач обґрунтував таку різницю проведенням навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалювання зазначеного сипкого товару з судна на склад Миколаївського морського торгового порту та подальшого відвантаження з цього складу в залізничні вагони.

Дані твердження позивача підтверджені письмовими доказами - експертними висновками Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, відповідно до яких розрахунковою нормою природного збитку ільменітового концентрату, відвантаженого в кількості 1496,11 тонн, може складати 43,387 тонн, а норма природного збитку сорель - шлаків, відвантажених у кількості 13357,19 тонн, може складати 387359 кг, тобто різниця кількості товару, відвантаженого нерезидентом та оформленого в митному відношенні ЗАТ "Кримський Титан"знаходиться в межах норм природного збитку.

Фактично позивач отримав право власності на 1.493,488 тонн ільменітового концентрату і 13.350,754 тонн сорель - шлаків, які надійшли на теплохід "ІЛТА"у порту Миколаєва, що підтверджено відповідними актами від 19.08.2005 року, які складені незалежним сюрвейером - фірмою SGS Uкrаіnе.

З 24.08.2005 по 28.11.2005 року позивач за фактично отриманий імпортований товар оплатив нерезиденту безготівкою 3.712.415,99 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті "(з змінами) (далі - Закон №185\94-ВР) відстрочка поставки товару по імпортним операціям резидентів не може перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, за порушення цього терміну тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність "(з змінами) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Як вже було зазначено, сторони зовнішньоекономічного контракту домовилися про перехід права власності до покупця (позивача) в момент перетинання товаром лінії поручня судна в порту розвантаження, яке відбулося 19.08.2005 року, коли 1.493,488 тонн ільменітового концентрату та 13.350,754 тонн сорель –шлаків надійшли на теплохід у порту Миколаєва. Позивач не отримав права власності на інший товар, не оплатив його, а у нерезидента не виникло обов’язку додатково поставити товар, усі обов’язки по контракту сторони виконали у повному обсязі.

Таким чином, вірним є висновок судів та обґрунтуванням позивача про те, що митна вантажна декларація є заявою про переміщення через митний кордон України товару, про що вказано у ст. 1 Митного кодексу України ; така декларація необхідна для підтвердження імпорту товару, але з метою визначення права власності на товар слід враховувати такий документ (декларацію) разом з іншими документами, а саме умовами договору, тощо.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що порушень терміну відстрочки імпорту товару по авансовим платежам позивача нерезиденту не було, а у податкового органу не було підстав для нарахування пені.

Що стосується контракту №96 від 08.10.2004 року між позивачем та фірмою ATIMPEX" судами встановлено наступне.

08.10.2004 року між позивачем (покупцем) та фірмою" Ліван був укладений контракт № 96, за яким нерезидент зобов’язався поставити на умовах СIF український порт Чорного моря фосфатів, сторони домовилися про перехід права власності на товар у момент перетинання товаром лінії поручня судна в порту розвантаження, визначення кількості поставленого товару здійснюється шляхом залучення незалежного експерта.

У період з грудня 2004 року по січень 2006 року нерезидент відвантажив позивачу з порту Тарту Сирії 221.605,68 тонн фосфоритів на загальну суму 8.268.128,99 доларів США, що підтверджується відповідними коносаментами, комерційними інвойсами та вантажними маніфестами.

Товар прибув до портів Миколаєва та Керчі, що підтверджено незалежними сюрвейєрами - фірмами "Альфред Х. Найт - Україна", м. Херсон, "YuМS", м. Одеса, якими були складені відповідні акти.

За вантажними митними деклараціями позивач отримав 219.819,83 тонн фосфоритів, тобто різниця товару склала 1.785,85 тонн.

З 14.12.2004 року по 05.01.2006 року позивач оплатив за отриманий товар нерезиденту безготівкою 8.268.128,99 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач обґрунтував таку різницю проведенням навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалювання зазначеного сипкого товару з судна на склади портів та подальшого відвантаження з цих складів в залізничні вагони. Такі пояснення підтверджені письмовими доказами, експертними висновками Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області і Керченського підприємства торгово-промислової палати АР Крим - при морських перевезеннях та проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт може складати 4268,077 тонн., що не перевищує норму природного збитку.

На підставі статей 2, 4 Закону №185/94-ВР, статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність "№ 959-XII та вказаних вище норм матеріального права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що не було порушення терміну відстрочки імпорту товару по авансовим платежам позивача, а у відповідача не було підстав для нарахування пені.

Також, судами встановлено, що 09.09.2005 року між позивачем та автономною некомерційною організацією "Науково - просвітницької організацій "Професіонал"складений акт про виконання робіт (видання збірників) вартістю 16.932 рублів.

15.09.2005 року вказана організація передала за товарною накладною позивачу товар вартістю 8.240 рублів.

Позивач безготівкою оплатив вартість товару і робіт: 26.08.2005 року –12.976,26 рублів, 09.092005 року –6.525,42 рублів, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, на підставі ст. ст. 2, 4 Закону №185/94-ВР, не було порушення терміну відстрочки імпорту товару по авансовим платежам позивача, а у відповідача не було підстав для нарахування пені.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю "(із змінами) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Однак як встановлено судами, позивач не мав за межами України валютних цінностей, а тому не було підстав для застосування штрафних санкцій.

Відповіді банківських установ, також, підтверджують той факт, що позивач станом на 20.01.2007 року не має простроченої заборгованості по валютним операціям.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 року по справі № 2-16/3442-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.