Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року по справі №14/107

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростекс"

до Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростекс"(далі –позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001942351/0 від 27.12.2005 року про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 268 010 грн., з яких 82 310 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 27.12.2005 року №0001942351/0 та скасовано в частині визнання ТОВ "Ростекс"податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 267690 в тому числі 185550 грн. –основний платіж та 82140 грн. штрафні (фінансові) санкції. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Берегівська об’єднана державна податкова інспекція Закарпатської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі Берегівська об’єднана державна податкова інспекція Закарпатської області просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, органом податкової служби здійснено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Ростекс"за період з 01.04.2004 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт №184-23/108 від 27.12.2005 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, що позивачем в порушення п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"віднесено на валові витрати надані послуги по ліквідації дефектів швейних виробів на загальну суму 742 100 грн.

На підставі зазначеного вище акту відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення №0001942351/0 від 27.12.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 268 010 грн., з яких 82 310грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами встановлено, що протягом перевіряємого періоду, позивач виконував роботи по переробці давальницької сировини на підставі договору б/н від 21.01.2003 року, контракту №1 від 17.09.2004 року та контракту №1 від 03.01.2005 року, укладених з фірмою "ВЕNЕТОN UNGЕRІА"KFT, Угорщина.

Вказаний порядок усунення недоліків і дефектів передбачений і технологічною схемою переробки давальницької сировини (додаток №1 до контракту №1 від 17.09.2004 р. та додаток №1 до контракту №1 від 03.01.2005 р.).

Відповідно до умов контрактів із замовником, при виявленні недоліків продукція передавалась для їх виправлення третім особам – фірмам HUNGARY", Угорщина та ARO FASHION", Угорщина.

Між позивачем і вказаними фірмами були укладені договори відповідно від 05.01.2004 р., 03.01.2005 р. з фірмою FASHION", Угорщина та від 05.01.2004 р., 01.04.2005 р. з фірмою HUNGARY", Угорщина, відповідно до яких вказані фірми брали на себе зобов’язання щодо контролю за якістю швейних виробів, виявленню і усуненню виробничих дефектів, а позивач зобов’язувався оплатити вказані роботи.

Витрати на усунення недоліки готової продукції проводилися позивачем, носили виправний характер, тобто після їх усунення продукція підлягала передачі замовнику і оплачувалась останнім. Таким чином, відповідні витрати здійснювалися з метою приведення продукції у відповідність до встановлених договором (контрактом) вимог щодо якості, подальшої реалізації та отримання доходу позивачем, що свідчить про їх зв'язок з господарською діяльністю останнього.

Зі змісту статті 2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під визначенням валові витрати виробництва та обігу, наведеним у п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"слід розуміти, що це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 згаданого Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3 ст.5 вказаного вище Закону).

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів суди визнали, що надані позивачем первинні документи на підтвердження правомірного віднесення до складу валових витрат спірної суми, відповідають положенням законодавства.

Крім цього, п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

Отже, відповідними нормами Закону не встановлено обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку витрати на усунення недоліків продукції і приведення її у відповідність до встановлених вимог щодо якості, тим більше, що такі витрати передбачені технологічною схемою виробництва продукції.

Слід також відзначити, що в матеріалах справи є лист №1/2015-3 від 27.04.2005 р. Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, яким підтверджується експертний висновок щодо практики надання технічних послуг (ліквідація дефектів та проведення контролю швейних виробів) при виконанні укладених зовнішньоекономічних угод та яка відповідає кон’юнктурі ринку послуг вказаної категорії, що в свою чергу підтверджує правомірність понесених витрат по усуненню недоліків і дефектів готової продукції.

При цьому, ч.1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 71 зазначеного Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені положення законодавства та вірно встановлені по справі обставини, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат спірну суму витрат на усунення недоліків готової продукції.

Таким чином, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 267 690 грн.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року по справі №14/107 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.