Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"(далі –позивач, ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК") звернулось до суду з позовом до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі –відповідач, Орджонікідзевська ОДПІ Дніпропетровської області) про зобов’язання скасувати в особовому рахунку товариства пеню з податку на додану вартість у сумі 2.381.085,78 грн., нараховану рішенням Головного управління Державного казначейства України від 20.05.2002 р. №24-06/018.

Прийняття зазначеного рішення Головного управління Державного казначейства України №24-06/018 в частині нарахування пені обумовлене скасуванням протоколу взаємозаліку від 05.11.1996 р. №3206, складеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів"на загальну суму 3.000.000,00 грн., у зв’язку з чим підприємству було зменшено від’ємне значення податку на додану вартість на 3.000.000,00 грн..

Таким чином, спір у даній справі стосується законності нарахування пені підприємству у зв’язку з донарахуванням основного платежу з податку на додану вартість у сумі 3.000.000,00 грн..

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 р. (суддя –В.О.Татарчук) у даній справі зобов’язано Орджонікідзевську ОДПІ Дніпропетровської області скасувати нараховану позивачу пеню з податку на додану вартість у сумі 2.381.085,78 грн..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2005 р. (суддя –В.О.Татарчук) у даній справі було відмовлено у задоволенні заяви податкового органу про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеної постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 р..

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Л.О.Лотоцька, судді – Р.М.Бахмат, О.С.Євстигнєєв), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2005 р., вказані рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог товариства –відмовлено.

Зважаючи на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. була переглянута у касаційному порядку Вищим господарським судом України, за наслідками якого касаційну скаргу залишено без задоволення, касаційне провадження в частині оскарження зазначеної постанови, відкрите Вищим адміністративним судом України, підлягає закриттю як таке, що не підлягало відкриттю відповідно до ч.4 ст. 214 КАС України.

Позивач, вважаючи, що є підстави для перегляду названої постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. за нововиявленими обставинами, звернувся до суду з відповідною заявою, яку залишено без задоволення ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2007 р., яка і є предметом касаційного перегляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви підприємства про перегляд спірного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності посилань позивача як на нововиявлену обставину на факт постановлення 27.06.2007 р. Вищим адміністративним судом України ухвали у справі №17/186. Вказаною ухвалою визнано чинним та законним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2003 р., яким було встановлено обов’язок Орджонікідзевської ОДПІ Дніпропетровської області відновити в особовому рахунку позивача від’ємне значення податку на додану вартість у сумі 3.000.000,00 грн., зважаючи на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 03.02.2003 р. у справі №41/629, залишеним без змін рішенням Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2003 р., було визнано недійсним рішення Головного управління Державного казначейства України від 20.05.2002 р. №24-06/018. Правовим наслідком існування наведених судових рішень є визнання незаконним донарахування податковою інспекцією податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 3.000.000,00 грн..

Проте, суд апеляційної інстанції встановив відсутність нововиявлених обставин, а отже і відсутність підстав для перегляду оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р..

Не погодившись із постановленою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2007 р. у даній справі, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане судове рішення, залишити без змін постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 р. та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2005 р..

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами, якими є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись із заявою про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. у даній справі, позивач посилався як на нововиявлену обставину на факт постановлення 27.06.2007 р. Вищим адміністративним судом України ухвали у справі №17/186. Зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції встановлено законність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2003 р. у цій же справі, яким було встановлено обов’язок Орджонікідзевської ОДПІ Дніпропетровської області відновити в особовому рахунку позивача від’ємне значення податку на додану вартість у сумі 3.000.000,00 грн., що обґрунтовано набранням законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 03.02.2003р. у справі №41/629, залишеним без змін рішенням Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2003 р., яким визнано недійсним рішення Головного управління Державного казначейства України від 20.05.2002 р. №24-06/018.

Ухвалення наведених рішень призвело до ситуації, за якої донарахування основного платежу з податку на додану вартість визнано судом необґрунтованим, в той час як судові рішення у даній справі визнають законним нарахування пені, зважаючи на факт донарахування основного платежу. У той же час, існування судового рішення у справі №17/186, яким відновлено позивачу у особовому рахунку від’ємне значення податку на додану вартість у сумі 3.000.000,00 грн., не може бути визнано нововиявленою обставиною, оскільки зазначене судове рішення існувало на момент вирішення даного спору щодо законності нарахування пені. Отже, на момент прийняття постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р., саме яка і переглядається за нововиявленими обставинами, суд виходив із законності рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2003 р. у справі №17/186 та знав про встановлені у ньому обставини, а саме –про факт визнання недійсним рішення Головного управління Державного казначейства України від 20.05.2002 р. №24-06/018 та про факт безпідставності донарахування підприємству основного платежу. Протилежні висновки судів у справах про оскарження пов’язаних між собою донарахувань основного платежу та застосування за це визначеної законом відповідальності є тими правовими підставами, з якими законодавець пов’язує можливість їх оскарження, а не перегляд за нововиявленими обставинами, якими не можуть бути визнані наведені заявником факти.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що факт законності та чинності судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2003 р. у справі №17/186, встановлений ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2007 р. у цій же справі, а також зазначені у ньому обставини не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні ст. 245 КАС України. Тому, відмова у перегляді постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. за нововиявленими обставинами є обґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"залишити без задоволення.

2. Касаційне провадження щодо перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. у справі №27/173 закрити.

3. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2007 р. у справі №27/173 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.