Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Нечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Новоайдарського відділення

на постанову Господарського суду Луганської області від 14.02.2007

та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007

у справі №9/910н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдарська Нива"

до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Новоайдарського відділення

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айдарська Нива"(далі по тексту –позивач, ТОВ "Айдарська Нива") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Новоайдарського відділення (далі по тексту –відповідач, Старобільська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.01.2006 №0000012300/0 в частині податку на додану вартість в сумі 29746,00 грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 34046,00 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 14.02.2007, яка залишена без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006 №0000012300/0 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 19173,00 грн., в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Старобільська МДПІ просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 14.02.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв’язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 11.01.2006 №3/2342-31432024.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та абзацу 3 пункту 11.29 статті 11, підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 №2035 (2035-2003-п) .

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006 №0000012300/0, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання у сумі 63792,00 грн., у тому числі 29746,00 грн. –основного платежу та 34046.00 грн. –штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Айдарська Нива"створено шляхом перетворення ДП "Нива"ТОВ "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агро-Нова", зареєстрованого Новоайдарською районною державною адміністрацією 04.10.2001 за реєстраційним № 04051572ю0010020 і є його правонаступником по всіх правах та обов'язках. ТОВ "Айдарська Нива"перереєстровано 05.01.2005 та у зв'язку зі зміною назви підприємства, ним отримано свідоцтво платника податку на додану вартість від 14.02.2005 № 16849387.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 11.29 статті 11 цього Закону, нараховані сільгоспвиробниками - платниками податку на додану вартість за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.....залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Дані за цими операціями відображаються у спеціальній (скороченій) декларації.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, перевіркою було встановлено, що податкове зобов'язання за загальною декларацією позивачем занижено на 29 746,00 грн. До складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість за період липень-грудень 2004 року та січень-вересень 2005 року не включені суми від продажу основних засобів 1, 2 та 3 груп та надані послуги з перевезення школярів, а включені до скороченої декларації по рослинництву.

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач правильно встановив заниження податкового зобов'язання у розмірі 29 746,00 грн. та правомірно застосував штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 14 873,00 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"у разі нецільового використання акумульованих коштів, то вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як зазначили суди попередніх інстанцій перевіркою встановлено неправомірне користування пільгою з податку на додану вартість за серпень 2004 року, а саме - ТОВ "Айдахська Нива"не перерахувало з поточного рахунку на окремий рахунок кошти, які залишаються в його розпорядженні.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням та стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Позивач проводив розрахунки по послугам, заробітній платі, оренду земельних паїв, проте на особистий рахунок не надійшло коштів в сумі 19 173,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач неправомірно включив суму 19173,00 грн. до складу штрафних санкцій, тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006 №0000012300/0 не відповідає чинному законодавству.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Луганської області від 14.02.2007 та ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 не встановлено.

Керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в особі Новоайдарського відділення залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 14.02.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .