Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання недійсним рішення та зобов’язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року, -

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Просив визнати недійсним рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником війни та учасником бойових дій УМВС України в Житомирській області та зобов’язати відповідача визнати його учасником бойових дій, про що видати посвідчення встановленого зразка.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач просить скасувати ці судові рішення і постановити нове –про задоволення позовних вимог.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 6 цього Закону України учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що позивач з 20 січня 1989 року по 09 березня 1989 року перебував у відрядженні в м. Ленінакан на території Вірменської РСР згідно до наказу МВС УРСР від 15 грудня 1988 року № 286, де проходив службу з охорони громадського порядку.

Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (63-94-п) , на території Вірменської РСР у зазначений період бойових дій не велось.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача положень примітки 6 до Переліку (63-94-п) , оскільки її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях. Тобто, лише у разі надання позивачем зазначеної довідки до нього міг би бути застосований вказаний пункт.

Отже, таких юридичних фактів, з якими в даному випадку чинним законодавством пов’язується право особи на визнання її учасником бойових дій, судами не встановлено.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.