К-14576/07 Про стягнення суми одноразової допомоги - 11.11.2010 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення одноразової допомоги,

У листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернувся до Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення одноразової допомоги.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2007 позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_4 одноразову допомогу у розмірі 241300,80 грн.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2007 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим було задоволено. Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2007 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2007 та залишити в силі постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2007.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225–229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ України. 28.02.2005 МСЕК встановила йому другу групу інвалідності за хворобою отриманою при виконанні службових обов’язків, зі ступінню втрати професійної працездатності 80 відсотків.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію"у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 25.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону України "Про міліцію" (583-12) , стаття 23 Закону набрала чинності після прийняття передбаченого цією постановою Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (59-91-п) .

Відповідно до пунктів 1,3,4,5 вищенаведеного Положення (59-91-п) Міністерство внутрішніх справ України перераховує на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України. Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються в судовому порядку, сторонами в якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик (НАСК "Оранта").

Враховуючи вищенаведене, вимоги про виплату страхової суми, що є тотожним поняття одноразової допомоги внаслідок захворювання, що мало місце у період проходження служби, застрахована особа або його спадкоємці мають пред'являти Національній страховій компанії "Оранта", яка при настанні страхових подій проводить виплату страхових сум.

Пунктом "б"статті 6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.92 № 488 (488-92-п) , страхові суми виплачуються у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), одержаних в період проходження служби (зборів) - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті, яка складає 100-кратний мінімальний прожитковий рівень на час загибелі або смерті, в даному випадку на час встановлення втрати професійної працездатності.

Відповідно до пункту 2-а Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.91 № 59 (59-91-п) , в зазначеному розмірі страхова сума виплачується особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, у разі встановлення інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог щодо виплати одноразової допомоги у розмірі чотирирічного грошового утримання, як інваліду 2-ої групи, оскільки інвалідність ОСОБА_4 настала хоча і в період проходження служби в органах внутрішніх справ, але не з підстав передбачених пунктом 2-а Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.91 № 59 (59-91-п) .

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення одноразової допомоги –без змін.