Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Карась О.В., Рибченко А.О., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі –СДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 26.03.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007

у справі № 22/432а (22-а-441/07)

за позовом корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"(далі –Корпорація)

до СДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Раменської В.В.,

відповідача –Руденко Є.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Донецької області від 26.03.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення від 20.11.2006 № 0002720823/0 скасовано. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з правомірності включення Корпорацією до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості рекламних послуг, наданих за договором про надання рекламних послуг від 01.01.2002, а також у складі вартості послуг з авіаперевезення з огляду на належне документальне підтвердження факту надання цих послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні послуги з авіаперевезення були придбані позивачем у зв’язку з відрядженням його працівників для ведення переговорів за договорами про купівлю-продаж цінних паперів, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, а відтак за даних обставин відсутня така обов’язкова умова включення ПДВ у складі вартості цих послуг до податкового кредиту, як наявність мети використання цих послуг в оподатковуваних операціях. До того ж, за посиланням СДПІ, з огляду на обмеження, установлені статтею 5 Закону України "Про рекламу"фактично спірні рекламні послуги були надані позивачеві на підставі спонсорського договору.

У запереченні на касаційну скаргу Корпорація зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги СДПІз урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Корпорації визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 172 750 грн., СДПІ було покладено:

факт безпідставного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості рекламних послуг, наданих позивачеві товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Металург";

висновок контролюючого органу щодо неправомірності віднесення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості послуг з авіаперевезення, які були замовлені позивачем для відрядження його працівників з метою здійснення переговорів за договорами, що передбачають виконання операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Судами також було з’ясовано, що за договором про надання рекламних послуг від 01.01.2002 (який в подальшому було пролонговано шляхом укладення додаткових угод) назване товариство зобов’язалося надати послуги з популяризації товарів та послуг, що реалізуються Корпорацією. Водночас Корпорацією та названим товариством було укладено договір про надання спонсорської допомоги від 01.12.2004 № 2004-122, яким передбачено, зокрема, вчинення товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Металург" обумовлених дій, спрямованих на популяризацію позивача як спонсора.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, визначальними умовами для виникнення у платника права на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту є, зокрема, фактичне здійснення господарської операції та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

В даному разі, як установлено судами, власне факт виконання операцій з надання позивачеві рекламних послуг документально підтверджується та податковим органом не заперечується.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"об'єктом оподаткування є операції платників податку із, зокрема, поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку здійснюють реально вчинені господарські операції, які пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, власне цивільно-правова підстава виконання таких операцій (як-от –за яким саме договором вони були виконані) не має правового значення для формування податкового кредиту за наслідками виконання цих операцій.

Водночас за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"право платника на формування податкового кредиту залежить від наявності мети використати в подальшому придбані товари (послуги) в оподатковуваних операціях.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, витрати Корпорації на оплату послуг перевезення його працівників були здійснені з метою подальшого здійснення операцій з цінними паперами, які не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Отже, у позивача було відсутнє право на включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 23372,13 грн., сплаченої у складі вартості спірних послуг з авіаперевезення.

За таких обставин ухвалені у справі рішення підлягають частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 26.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007 у справі № 22/432а (22-а-441/07) скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.11.2006 № 0002720823/0 в частині визначення корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу"суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 23372,13 грн.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову господарського суду Донецької області від 26.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2007 у справі № 22/432а (22-а-441/07) залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.