Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про перерахунок доплати до пенсії згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , -

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про перерахунок доплати до пенсії згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009, було частково задоволено позов.

Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"зупинено на 2006 рік.

Дію статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії виступає розмір мінімальної заробітної плати, згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 № 749 (749-16) визначено розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 - 440 грн., з 01.10.2007 - 460 грн.

За таких обставин, положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 № 749 (749-16) не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2007 році.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Судами встановлено, що на виконання вимог статі 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) позивачу щомісяця виплачувалася передбачені цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

Вирішуючи цей спір, суди, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданих виплат застосуванню підлягають саме стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про перерахунок доплати до пенсії згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) - без змін

Ухвала оскарженню не підлягає.