Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008

у справі №А-5/50 Господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат МО України"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про зобов’язання списати безнадійний податковий борг на суму 108191,62 грн.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008, позов ДП "Івано-Франківський лісопромкомбінат МО України"до ДПІ в м. Івано-Франківську про списання безнадійного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у сумі 108191,62 грн. задоволений.

Судові рішення вмотивовані тим, що оспорювана заборгованість на підставі підпункту "в"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-III (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) підлягає списанню як безнадійний борг.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на відсутність встановленого законодавством механізму списання податкового боргу за податками, облік нарахування та справляння яких не відтворюється в картках особових рахунків платників податків.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність у позивача податкового боргу з прибуткового податку з доходів фізичних осіб та з податку з доходів фізичних осіб у сумі 85878,28 грн., що виник наростаючим підсумком протягом 2001- 2004 років у зв‘язку із неповним перерахуванням до бюджету сум цього податку, та нарахованої до сплати пені у сумі 22313,28 грн.

Згідно з преамбулою Закону № 2181-ІІІ (2181-14) в редакції Закону України від 20.02.2003р. № 550-ІV (550-15) цей Закон (550-15) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом "в"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст.18 цього Закону передбачено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг юридичних або фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом (2181-14) , у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Списання податкового боргу є однією з форм його погашення за наявності визначених законом підстав, а встановлений Законом № 2181-ІІІ (2181-14) порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) поширюється на всі податки, збори ( обов’язкові платежі ), встановлені системою оподаткування, діючою в державі, оскільки іншого цим Законом не встановлено. З огляду на зазначене суди дійшли правильного висновку, що в силу наведених норм матеріального права визнається безнадійним та списується непогашений податковий борг з прибуткового податку з доходів фізичних осіб та з податку з доходів фізичних осіб ( з 1 січня 2004 року ), який не може бути стягнутий після спливу строку давності, встановленого пунктом 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ.

Враховуючи викладене, доводи податкового органу про відсутність механізму обліку та списання податкового боргу податку з доходів фізичних осіб судом не приймаються як необґрунтовані.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2007, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.