К-26415/09-С Про перерахунок та виплату пенсії - 10.11.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про перерахунок та виплату пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2009 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2009 року, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1. було задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2009 року було частково скасовано постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області ставить питання про її скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2009 року ОСОБА_1. ставить питання про її скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та просить залишити без змін постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2008 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до положень ст. 14 Закону № 796-ХІІ її віднесено до осіб першої категорії, а також визнано інвалідом П групи.

Відповідно до статті 50 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами Пгрупи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам другої групи –75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенссії чи іншого доходу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів П групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону № 796-ХІІ (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачка має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01 жовтня 2006року по 31 грудня 2007року.

З 01.01.2008 року набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік"та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007року №107-IV (107-17) , відповідно до якого з 01.01.2008р. встановлені інші розміри пенсій та доплат особам, віднесеним до категорії І, розрахунок яких має проводитися в залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так, відповідно до ст. 50 Закону №1058- IV, особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами П групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам другої групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенссії чи іншого доходу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50 та 54 Закону № 796-ХІІ в період з 01 жовтня 2006року по 31 грудня 2007року, а не Постанова КМУ № 1 (1-2002-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною п’ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону (796-12) , в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильними також є висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зобов’язали відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням даних розмірів.

Однак судом першої інстанції при постановленні рішення не були враховані зміни до закону №1058- IV (1058-15) , а тому не обгрунтовано застосований розрахунок суми позову, щодо перерахування та виплати недоотриманої суми пенсії та доплати до неї за період з 01 січня 2008 року по 31 липня 2008 року.

Суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині, та прийняття в цій частині нової постанови, а саме, що перерахунок пенсії позивачеві необхідно провести за період з 01.01.2008р. по 31.07.2008р. та з 01.08.2008р. по 31.08.2008р., оскільки саме в цей період були допущенні порушення прав та інтересів позивача з боку суб’єкта владних повноважень, з урахуванням змін до закону №1058- IV (1058-15) .

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції частково скасована апеляційним судом, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області та ОСОБА_1 слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області та ОСОБА_1 –залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2009 року залишити без змін.