К-38305/06-С Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 10.11.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.05.2006 позов ТОВ "Жанна-Плюс"задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 17.12.2004 №0006442320/1/04-23-2/30478382/20177 та від 17.12.2004 №0006442320/1/04-23-2/30478382/20178 скасовано.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 постанову Господарського суду Львівської області від 11.05.2006 скасовано, прийнято нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано нечинними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 17.12.2004 №0006452320/1/04-23-2/30478382/20177 в частині визначення ТОВ "Жанна-Плюс"податку на додану вартість в сумі 5809 боргу та 2905 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0006442320/1/04-23-2/30478382/20178 в частині визначення ТОВ "Жанна-Плюс"податку на прибуток в сумі 9482 грн. основного платежу та 4742 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права, а саме пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 01.04.2004, за результатами якої складено акт №303/23-2/30478382 від 29.09.2004.

За висновками акта перевірки позивачем віднесено до валових витрат витрати з оплати вартості отриманих маркетингових та юридичних послуг в сумі 80700,00 грн. на підстав актів виконаних робіт, які не доводять зв’язок даних послуг з веденням господарської діяльності підприємства, ат вартість послуг мобільного зв’язку в сумі 29047,00 грн., які не підтверджені розшифровкою телефонних розмов, що надаються оператором мобільного зв’язку, які б підтвердили, що вони пов’язані з господарською діяльністю, а також віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість з послуг мобільного зв’язку у розмірі 6629,00 грн. та з маркетингових послуг в розмірі 28371,00 грн., чим порушено пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0006452320/1/04-23-2/30478382/20178, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість в сумі 52500 грн., у т.ч. 35000 грн. –основний платіж, 17500 грн. –штрафні (фінансові) санкції; №0006442320/1/04-23-2/30478382/20177, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 107374 грн., у т.ч. 77160 грн. - основний платіж, 30214 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками апеляційного узгодження, податок на прибуток визначено у сумі 76365 грн. –основний борг та 30214 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Позивач підтвердив правомірність віднесення оскаржуваних сум до складу валових витрат, надавши первинні документи, що є доказами зазначених витрат, а саме: угоди з ЗАТ "Київстар GSM" про надання послуг мобільного зв'язку, копії платіжних доручень про оплату вартості наданих послуг, копії наказів позивача про затвердження списку працівників, які забезпечені мобільними телефонами, та про затвердження правил користування мобільним зв’язком, про встановлення лімітів на мобільні телефонні розмови.

З огляду на викладене правильним є рішення судів попередніх інстанцій про пов’язаність витрат на оплату мобільного зв’язку з господарською діяльністю позивача та про наявність у нього правових підстав для віднесення до складу валових витрат вартості придбаних згідно договору послуг мобільного телефонного зв’язку з метою забезпечення необхідного рівня зв’язку та координації господарських процесів.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а відповідно до пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи правомірність включення позивачем до складу валових витрат сум на послуги мобільного зв’язку, віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні за вказані послуги до складу податкового кредиту також є правомірним.

Надання розшифровки телефонних розмов є окремою платною послугою оператора мобільного зв’язку, обов’язковість укладення угоди на отримання додаткових послуг чинним законодавством не передбачено, до того ж така "деталізація дзвінків"не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, з огляду на те, що рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови в позові не оскаржується, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.