Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області

на постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року

у справі №2-а-116/2009

за позовом ОСОБА_1 (надалі –ОСОБА_1.)

до Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області (надалі –УПФ в Козельщинському районі Полтавської області)

про визнання незаконними дій і зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, -

У лютому 2009 року позивач звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3302,60грн.

Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФ в Козельщинському районі Полтавської області. Зобов’язано УПФ в Козельщинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30%мінімалтної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування"та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність УПФ в Козельщинському районі Полтавської області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"була протиправною.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 березня 2009 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народилась 09.08.1935 року, є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"вона є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Слід зазначити, що на період 2006 року, підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року № 3367 (3367-15) . Однак, оскільки такі умови не настали, позов в цій частині не міг бути задоволений.

Що до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (489-16) було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Стосовно вимог позивача за 2008 рік, колегія суддів також погоджується із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"була викладена у новій редакції – дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) у справі №1-28/2008 ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року. Отже, вимога позивача щодо підвищення до пенсії за 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року –таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

В той же час, з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України бездіяльність УПФ в Козельщинському районі Полтавської області є протиправною.

За таких обставин, правильними є висновок судів про те, що позивач мала право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Доводами касаційної скарги не спростовано зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області – залишити без задоволення.

Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.