Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим (далі –Управління)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2009

у справі № 2а-6727/08/4/0170

за позовом ОСОБА_1

до Управління

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про зобов’язання Управління нарахувати позивачеві щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки у сумі 2733,30 грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2009, позов задоволено частково, а саме - відповідача зобов’язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2007 рік з 12.11.2007 по 31.12.2007, з посиланням на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В решті позову відмовлено з урахуванням передбачених статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав без наявності поважної причини такого пропуску.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та повністю відмовити у позові . В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неврегульованість механізму розрахунку підвищення до пенсії, яке є предметом даного спору, з огляду на відсутність нормативного визначення поняття "мінімальна пенсія за віком". До того ж, за твердженням Управління, судовими інстанціями у розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат на виконання приписів Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Причиною виникнення спору зі справи стала відмова Управління здійснити перерахунок розміру пенсії позивачеві відповідно до вимог статті 6 названого Закону у 2006-2007 роках.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Втім пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік. При цьому статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

З урахуванням наведених законодавчих приписів з 09.07.2007 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб’єкта владних повноважень.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.

Посилання скаржника на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"також не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Так, порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у частині першій статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"слід визнати цілком обґрунтованим.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.

З урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом (12.11.2008) попередні судові інстанції правомірно задовольнили позов в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за період з 12.11.2007 по 31.12.2007.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2009 у справі № 2а-6727/08/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.