А-8/156 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 09.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Господарського суду Івано-Франківського області від 11.01.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 року по справі №А-8/156

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс"(далі –позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №006082312/0 від 27.09.2005 року.

Постановою Господарського суду Івано-Франківського області від 11.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 року у справі №А-8/156, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ДПІ у м. Івано-Франківську звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення до останньої, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судами попередніх інстанції, органом податкової служби здійсненна комплексна планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт №641/23-5/22193583 від 20.09.2005 року.

В згаданому акті відповідач посилається на порушення позивачем, зокрема, п.1.31 ст.1, ст.3, п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2004 рік на 3 026 700 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №006082312/0 від 27.09.2005 р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 5 750 750,00 грн., з яких 2 724 050,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також встановлено, що 07.07.2004 р. між ВАТ "Київгаз"(Кредитор) та ТОВ "Укрсервіс"(новий кредитор) був укладений договір уступки права вимоги, за яким відкрите акціонерне товариство уступило, а позивач прийняв на себе право вимоги до АК "Київснерго"на суму 32 231 187,18 грн. При цьому, за відступлене право вимоги позивач зобов’язувався сплатити на користь ВАТ "Київгаз"20 795 000,00 грн.

07.07.2004 р. сторонами за угодою складений акт приймання-передачі засвідчених копії документів, що підтверджують право вимоги по зазначеному договору, згідно котрого позивач прийняв від ВАТ "Київгаз"названі документи.

Крім цього, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.07.2004 р. між позивачем та ДК "Укрекокомресурси"був укладений (від імені та в інтересах якої, на підставі договору доручення №2/04-13 від 02.02.2004 р. діяло ТОВ "Фінансова компанія "Дека"), договір №14/04-ВБ про уступку права вимоги. Згідно з п.3 даного договору ДК "Укрекокомресурси"одержало право (замість ТОВ "Укрсервіс") вимагати від ВАТ "Автоливмаш"належного виконання грошового зобов’язання на загальну суму 1 304 811, 79 грн. При цьому, відступлення права вимоги здійснювалось оплатно –ДК "Укрекокомресурси"зобов’язувалось протягом 30 банківських днів з моменту підписання даного договору виплатити на користь позивача 1 226 662,60 грн.

Перевіркою операцій поточного рахунку позивача встановлено факт зарахування коштів від ТОВ "Фінансова компанія "Декра"в сумі 622 205,00 грн., при цьому в платіжних документах міститься посилання на договір від 19.07.2004 р., а платежі здійснювались III-IV кв. 2004 р. Також встановлено, що витрати позивача на придбання прав грошових вимог ВАТ "Автоливмаш"склали 556 195,74 грн.

16.09.2004 р. між позивачем та ТОВ "Українська енергетична компанія"був укладений договір №15/04-ВБ. Предметом даного договору (п.п.1 п.1 договору) є уступка позивачем новому кредитору ТОВ "Українська енергетична компанія"та прийняття останнім права вимоги до АК "Київенерго"(боржник) по зобов’язаннях, що виникли згідно з договором уступки права вимоги №9/1/04-ВБ від 07.07.2004 р. Загальна сума боргу склала 32 231 187,18 грн. Надходження грошових коштів за даним договором не встановлено.

В матеріалах справи відсутні докази передачі сторонам за угодою документів, щоб підтверджували наявність та розмір боргу. Податковим органом був наданий суду лист ТОВ "Українська енергетична компанія"від 16.09.2004 р. №161/1 до АК "Київенерго"про повідомлення останньої щодо набуття ТОВ "Українська енергетична компанія"права вимоги АК "Київенерго"на загальну суму 32 231 187,18 грн. з посилання в тому числі, на договір №15/04ВБ від 16.09.2004 р.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із (ст.ст.8 і 9 даного Закону).

Згідно з п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 згаданого Закону валовий доход включає, зокрема, доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 вказаного вище Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу згідно п.п.11.3.1 п.11.3 ст.3 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Зі змісту п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 цього Кодексу).

При цьому, стаття 517 вказаного вище Кодексу передбачає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З огляду на зазначене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що у випадку продажу (відступлення) права вимоги валові доходи у відчужувача виникають або з дати, на яку припадає зарахування коштів від покупця, або з дати складання акту приймання-передачі документації, що засвідчує право вимоги. Валові витрати у набувача (нового кредитора) права вимоги виникають з моменту складання акту приймання-передачі документації, що засвідчує право вимоги чи в момент нарахування (фактичної сплати) коштів у якості оплати за набуте право вимоги.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що моментом виникнення валового доходу у позивача є дата набуття ним прав вимоги у момент укладання договору, зокрема, щодо угоди від 07.07.2004 р., є помилковим. Висновок відповідача про те, що валовий дохід позивача за угодою від 07.07.2004 р. склав 32 231 187,18 грн. здійсненний без достатніх правових обґрунтувань та суперечать Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . При цьому, враховуючи правило першої події (встановлене ст.11 згаданого Закону), слід погодитись з висновками судів про те, що за угодою від 07.07.2004 р., згідно з якою позивачем придбано (набуто) право вимоги до боржника, у позивача виникло право на включення до бухгалтерського та податкового обліку в період, в якому проведено вказану операцію, валових витрат в сумі зобов’язання оплатити вартість набутого права вимоги. Зважаючи на наявність акту приймання-передачі документації від 07.07.2004 р., відповідачем зроблений вірний висновок про збільшення валових витрат позивача за названою угодою на 20 795 000,00 грн.

Судами доречно зауважено стосовно угоди від 16.09.2004 р., що в матеріалах справи відсутні факти отримання відчужувачем оплати за відступлене право або факти передачі останнім документів на користь набувача права вимоги.

Крім того, суди попередніх інстанції погодились з позицією податкового органу про виникнення у підприємства валового доходу в сумі 1 226 600,00 грн. та валових витрат 556 200,00 грн. відповідно до угоди від 19.07.2004 р.

Однак, оцінюючи усі наведені обставини справи в сукупності та зважаючи на те, що всі операції позивача, стосовно яких відповідачем зроблені вірні та помилкові висновки, мали місце в податковому періоді (III кв. 2004 р.), суд касаційної інстанції вважає правомірним твердження судів попередніх інстанції щодо наявності достатніх підстав для висновку про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №006082312/0 від 27.09.2005 р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 5 750 750,00 грн., з яких 2 724 050,00 грн. штрафні (фінансові) санкції є незаконним.

Підсумовуюче викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанції відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.