Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Мороз Л.Л.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Славутського міського управління праці та соціального захисту населення, треті особи – Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними, зобов’язання виплатити разову грошову допомогу, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) за касаційною скаргою Славутського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року,

У січні 2008 року позивач звернувся в суд з позовом до Славутського міського управління праці та соціального захисту населення, треті особи –Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними, зобов’язання виплатити разову грошову допомогу, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Свої вимоги мотивує тим, що він є ветераном війни –учасником бойових дій і відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, така допомога у 2004- 2007 р.р. відповідачем виплачена не повністю, а саме: у 2004 р. –120грн., у 2005 р. -250 грн., у 2006 році –250 грн., у 2007 –280 грн., всього 900 грн.. Оскільки мінімальна пенсія у 2004 році становила 92 грн. 45 коп., у 2005 році –332 грн. у 2006 р.- 350 грн., а у 2007 р.- 410 грн..06 коп., йому повинна бути виплачена разова допомога у 2004 р в розмірі 462 грн.45 коп., у 2005 р.-1660 грн., у 2006 році -1750 грн., а в 2007 році –2050 грн. Загальна сума недоплати складає 5022 грн.25 коп., яку він просить стягнути з відповідачів.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, треті особи звернулися зі скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року апеляційні скарги третіх осіб задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5-го травня за 2007 рік неправомірними та зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5-го травня за 2007 рік в сумі 1770 грн. 30 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком, оскільки він зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Зі справи вбачається, що позивач він є ветераном війни –учасником бойових дій і відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, така допомога у 2004- 2007 р.р. відповідачем виплачена не повністю, а саме: у 2004 р. –120грн., у 2005 р. -250 грн., у 2006 році –250 грн., у 2007 –280 грн., всього 900 грн.. Оскільки мінімальна пенсія у 2004 році становила 92 грн. 45 коп., у 2005 році –332 грн. у 2006 р.- 350 грн., а у 2007 р.- 410 грн..06 коп., йому повинна бути виплачена разова допомога у 2004 р в розмірі 462 грн.45 коп., у 2005 р.-1660 грн., у 2006 році -1750 грн., а в 2007 році –2050 грн. Загальна сума недоплати складає 5022 грн.25 коп., яку він просить стягнути з відповідачів.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, відповідно статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 280 гривень.

Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин, що є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Задовольняючи частково позов, суд не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосував недіючу норму права.

Посилання суду на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6–рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) .

З огляду на викладене постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Славутського міського управління праці та соціального захисту населення задовольнити.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.