Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватра"(далі –позивач, підприємство) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить прийняті Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області (далі –відповідач) податкові повідомлення-рішення №001407/15-2 від 30.06.2005 р., №001409/15-2 від 30.06.2005 р., №001417/15-2 від 01.07.2005 р. визнати протиправними та скасувати.

Постановою Господарського суду Львівської області (суддя –Левицька Н.Г.) від 26.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючого: Якімець Г.Г., суддів: Дубник О.П., Орищин Г.В.) від 17.07.2006 р., позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції мотивували висновки тим, що позивач належним чином виконував покладений на нього обов’язок по сплаті податку, в свою чергу, податковий орган, не врахувавши положень ч.2 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"погашав податковий борг, не враховуючи призначення платежу, вказаного в платіжних документах. Крім цього, судами відзначено про недотримання податковим органом вимог, які передбачені п.10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивач не надав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Дрогобицькою ОДПІ Львівської області була здійсненна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання ТОВ "Ватра", за результатами якої складено акт №319/15-2 від 22.06.2005 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі вказаного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №001417/15-2 від 01.07.2005 р., яким зобов’язано товариство сплатити штраф в розмірі 50% у сумі 45 565,93 грн. за платежем податок на додану вартість;

- №001407/15-2 від 30.06.2005 р., яким зобов’язано товариство сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 1 251,40 грн. за платежем податок на додану вартість;

- №001409/15-2 від 30.06.2005 р., яким зобов’язано товариство сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 184,91 грн. за платежем податок на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Зі змісту статті 19 Конституції України вбачається, що обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пункт 5.1 статті 5 вказаного Закону передбачає, що самостійне узгодження податкового зобов'язання податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з ч.2 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Наявні в матеріалах справи податкові декларації з податку на додану вартість за 2003-2005 р.р. та платіжні доручення за 2003-2005 р.р., як правильно встановлено судами, свідчать про сплату позивачем податку, яка проведена не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітнім періодом.

Також в підтвердження своїх висновків, позивачем (на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції) був представлений в судовому засіданні акт звірки розрахунків з бюджетом. Суми які вказані в ньому відповідають зібраним у справі доказам, при цьому, органом державної податкової служби такий акт підписано не було.

З огляду на зазначене, колегія судів погоджується з обґрунтованими та вірними висновками судів попередніх інстанції, що позивач належним чином виконував покладений на нього обов’язок по сплаті податкового зобов’язання, керуючись при цьому Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Слід також відзначити, що суди доречно звернули увагу на те, що Дрогобицькою ОДПІ Львівської області не дотримано вимог п.10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. №110 (z0268-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459 (z0268-01) , згідно з яким факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби повинна оформити актом перевірки, в якому чітко викласти зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказати конкретні їх пункти і статті.

Таким чином, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №001417/15-2 від 01.07.2005 р. та №№001407/15-2, 001409/15-2 від 30.06.2005 р., якими за несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість зобов’язано сплатити штрафи у загальній сумі 47 602,24 грн., є незаконними.

Підсумовуюче зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Господарського суду Львівської області від 26.12.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. у справі №5/2548-19/424А залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 26.12.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. у справі №5/2548-19/424А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.