Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

секретар Євтушевський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року

у справі № 2/271

за позовом Державної податкової інспекції у Сарненсьому районі Рівненської області

до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

Державної податкової інспекції у Сарненсьому районі Рівненської області (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 64710,37 грн.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету 64710,37 грн. Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 647,10 грн. державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року постанову Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року та направити справу на новий розгляд.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Сарненською МДПІ було проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 35/26/2852303778 від 25 листопада 2003 року.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", яке полягало у заниженні прибуткового податку з доходу від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 23358,00 грн.; порушення відповідачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні податку на додану вартість на суму 61854,00 грн.

Від підпису акту планової документальної перевірки відповідач відмовився, про що було складено акт № 6 від 26 листопада 2003 року.

На підставі вказаного акту 27 листопада 2003 року Сарненською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000712640/0 про визначення суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 41296,00 грн. та № 000722640/0 про визначення суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов’язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 23358,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем під розписку 27 листопада 2003 року, що підтверджується корінцями від податкових повідомлень рішень.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися відповідачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення –без змін. При цьому, рішенням Державної податкової адміністрації України №12212/7/25-2115 від 02 липня 2004 року "Про результати розгляду скарги"було збільшено на 65,00 грн. (30927,00 грн. –30862,00 грн.) суму застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість.

12 липня 2004 року Сарненською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000712640/3 про визначення суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 41296,00 грн., № 000722640/3 про визначення суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 податкового зобов’язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 23358,00 грн. та № 0000132640/3 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за платежем: Податок на додану вартість у сумі 65,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем 13 липня 2004 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 34361.

18 жовтня 2004 року Сарненська МДПІ прийняла першу податкову вимогу № 1/137, в якій вказано, що сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими складає 64710,37 грн. Зазначена податкова вимога була надіслана відповідачу 19 жовтня 2004 року та отримана ним 20 жовтня 2004 року згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

22 листопада 2004 року Сарненська МДПІ прийняла другу податкову вимогу № 2/145, в якій вказано, що сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими складає 64710,37 грн. Зазначена податкова вимога була надіслана відповідачу 23 листопада 2004 року та отримана ним 26 листопада 2004 року згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

27 грудня 2004 року Сарненська МДПІ прийняла рішення № 9 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

06 січня 2005 року Сарненська МДПІ направила відповідачу претензію № 119/24-008 на суму 64710,37 грн., в якій повідомила, що суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 допущено прострочену заборгованість по платежах в бюджет станом на 01 січня 2005 року у сумі 64710,37 грн., у тому числі: податок з доходів фізичних осіб –23358,00 грн. податок на додану вартість –41352,37 грн., та запропонувала погасити вказану заборгованість перед бюджетом в місячний строк.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначені суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 податкові зобов’язання та штрафні санкції є податковим боргом, оскільки відбулося узгодження відповідачем податкового зобов’язання у відповідності з приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що постановою Господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2007 року у справі № 2/57 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сарненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень у позові відмовлено, а доказів оскарження вказаного рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2007 року у справі № 2/57 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сарненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень у позові відмовлено на підставі частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, докази оскарження цього рішення в апеляційному порядку в матеріалах справи відсутні, а отже суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відбулося узгодження відповідачем податкового зобов’язання, визначеного вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків.

Крім іншого, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем до суду апеляційної інстанції постанови Господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2007 року у справі № 2/57. До суду касаційної інстанції таких доказів скаржником не надано.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій було вірно встановлено факт узгодженості податкових зобов’язань, судова колегія погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.