Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про перерахунок доплати до пенсії, -

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. біла Церква провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 згідно ст.. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року по 01 жовтня 2007 року та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року апеляційні скарги ОСОБА_6, Управління Пенсійного фонду України в м. біла Церква Київської області залишена без задоволення.

Постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасована та прийнята в цій частині нова постанова, якою зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 пенсію згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , починаючи з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2008 року –залишити без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та віднесена до 1 категорії, є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням серії А № 401580.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Згідно ч.1 зазначеної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№ 836 від 26.07.1996 (836-96-п) .

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (231-16) було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії починаючи з 9 липня 2007 року є протиправною.

Суди попередніх інстанцій правильно врахували, що протягом 2007 року розмір мінімальної заробітної плати постійно зростав: з 01.01.2007 по 31.03.2007 - 400 грн., з 1.04.2007 по 30.06.2007 - 420 грн., з 1.07.2007 по 30.09.2007 –440 грн., з 1.10.2007 по 31.12.2007 - 460 грн.

Ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсі; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Ч. 3 ст. 54 вказаного Закону зазначає, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсія для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою, зокрема по другій групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Як встановлено судом, відповідачем зазначена державна пенсія виплачувалась у розмірі 19, 91 грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету"від 03 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) .

П.2 вищезазначеної постанови всупереч положень ст.. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Колегія суддів вважає, що положення ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

З 01 січня 2008 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) , відповідно до якого з 01 січня 2008 року встановлені інші розміри пенсії та доплат особам, віднесеним до категорії 1, розрахунок яких має проводитися в залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 8 мінімальних зарплат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.