Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Головчук С.В.,

Розваляєвої Т.С.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області (далі –УПФ) про стягнення зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості по виплатах, які передбачені ст.ст. 37, 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ), посилаючись на те, що відповідач порушив вимоги вказаного Закону і не проводив виплати, які повинні були їй виплачуватися як непрацюючій та проживаючій в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Просила стягнути на її користь з відповідача вказану доплату та перерахунок додаткової пенсії.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 4 грудня 2007 року позов задоволено частково. Визнано дії УПФ неправомірними. Зобов’язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ з 01.02.2007 року, з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 440,00 грн. з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів мінімальної заробітної плати. Зобов’язано УПФ провести ОСОБА_6 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ з 01.10.2007 року, з розрахунку 30 % від мінімальної пенсії за віком з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2009 року постанову суду першої інстанції змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови наступним чином: "Зобов’язати УПФ провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ за період з 09.07.2007 року з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 440 грн. з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати". В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 2 категорії, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, отримує пенсію за віком і має право як непрацюючий пенсіонер в зоні гарантованого добровільного відселення на доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач отримував зазначені допомогу, доплату і додаткову пенсію в розмірах, обчислених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі –постанова № 836).

Відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.39 вказаного Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.51 зазначеного вище Закону громадянам, які віднесені до 2 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

постанова КМ від 26.07.1996 р № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) встановлювала розмір вищевказаних компенсації, доплати та допомоги, який не змінювався на протязі тривалого часу та суперечить іншим нормам законів. Так, згідно ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" з 1 січня 2002р. встановлює мінімальну заробітну плату в розмірі 140 грн., а з 1 липня 2002р. - 165 грн. на місяць. Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" (372-15) передбачено, що мінімальна заробітна плата з 1 січня 2003р. становить 185грн., а з 1 грудня 2003р. 237грн. на місяць. Законом України "Про державний бюджет України на 2004рік" (1344-15) встановлено з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць. Закон України "Про державний бюджет України на 2005рік" (2285-15) встановив, що з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні. Вказані закони не мали обмежень щодо застосування ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної плати та мінімальної пенсії за віком відповідно на момент виплати.

Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням вимог ст.ст. 37,39,51 вищевказаного Закону (796-12) УПФ повинно виплачувати позивачу вищевказані допомогу, доплату і додаткову пенсію, виходячи із суми мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком відповідно на момент їх виплати.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ (796-12) , є правильним.

Разом з тим, зазначивши в рішенні про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, суди попередніх інстанцій допустили помилку, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов’язання його на майбутнє є передчасним.

Відповідно по ст. 225 КАС України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 4 грудня 2007 року у незміненій частині і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року - без змін, виключивши з резолютивних частин вказівку про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .