К-24850/10-С Про стягнення понесених витрат - 04.11.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Артемівську Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2010 року у справі № 2а-3033/10/0570 за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Артемівську Донецької області про стягнення понесених витрат, -

У лютому 2010 року управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області звернулося в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Артемівську Донецької області, в якому просило стягнути з відповідача 1 239 953,97 грн. виплачених пенсій за період з липня 2007 року по грудень 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не прийняті до заліку за вказаний період виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на загальну суму 1 239 953,97 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2010 року позовні вимоги задоволені частково стягнуто з відповідача на

Справа № К-24850/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

користь позивача 652 976, 28 грн. виплаченої адресної допомоги та підвищення до пенсії за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Артемівську Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно обставин справи позивач звернувся з позовними вимогами щодо стягнення 1 239 953,97 грн. виплачених пенсій за період з липня 2007 року по грудень 2009 року.

При цьому в позовні вимоги входять: відмова відшкодування виплаченої пенсії по інвалідності, адресної допомоги та підвищення до пенсії. Тобто у позовні вимоги включені різні види відшкодування проведених виплат.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на ті обставини, що відшкодування виплачених пенсій по інвалідності відбувається на централізованому рівні відповідно Порядку, відсутність у відповідача особових справ осіб, які отримали каліцтво, не дає підстав для включення до акту звірки витрат позивача при виплаті вказаних пенсій, державна адресна допомога не входить до складу пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку

Колегія суддів Вищого адміністративного суду не може погодитися з висновками судів виходячи з наступного.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що адресна допомога не входить до складу пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Відповідно ст. 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 року (z0376-03) позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме: суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім’ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій.

Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України № 265 від 26.03.2008 року "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) , не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно наведеного Закону (1105-14) .

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, що суми витрат позивача по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку підлягають відшкодуванню на централізованому рівні.

Згідно обставин справи відповідач відмовляється прийняти до відшкодування суми витрат, внаслідок проведених позивачем виплат пенсій по інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, тобто між сторонами виник спір щодо сум виплат за вказаний період.

Статтею 25 Основ законодавства про страхування визначений чіткий перелік видів соціальних послуг за загальнообов’язковим соціальним страхуванням, в тому числі, і пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно ст. 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюються страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право, звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. З урахуванням тих обставин, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві, то належним страховиком, хто має надавати застрахованій особі матеріальні допомоги чи послуги згідно ст.25 Основ, являється Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Відповідно до ст.ст.23, 26 цього Закону одним з видів пенсій, що призначаються і виплачуються Пенсійним Фондом, є пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) №1105. На підставі статей 21, 28 цього Закону у разі настання страхового випадку обов’язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за №5-4/4 (z0376-03) був затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків.

Враховуючи вищенаведене відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів, в тому числі, і суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до п.2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) , який набрав чинності з 01.04.2001 р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та-професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Згідно ч.2 ст.2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлене згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону (1105-14) . При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов’язане з виконанням нею трудових обов’язків.

Підпунктом "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України –переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.

Відповідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом (1105-14) підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника –Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до ст.ст. 80, 85 Закону України" Про пенсійне забезпечення" нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Згідно ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Пунктами 1.2. та п.1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (z0715-07) , затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку (z0715-07) , і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов’язані відшкодувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставку вказаних пенсій. Оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не розмежовані спірні суми, а саме: розмір сум по відшкодуванню пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку, розмір адресної допомоги, інші виплати, які заявлені до відшкодування, що позбавляє суд касаційної інстанції прийти до відповідних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог та межі їх задоволення. Наведені судом апеляційної інстанції арифметичні обрахунки не можливо перевірити, оскільки вони наведені без посилань на відповідні докази.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги частково спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.