Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року у справі № 2-а-1519/09/0570 за позовом малого підприємства "Ольга" до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області, відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

У січні 2009 року мале підприємство "Ольга"звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області, відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, в якому просило скасувати: постанову відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції щодо арешту коштів боржника від 11.12.2008 р.; постанову відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції щодо сплати витрат на здійснення виконавчих дій; постанову відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції "Про арешт майна боржника і оголошення заборони про його відчуження"від 10.10.2008 р.; вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області від 03.07.2008 р. щодо сплати недоїмки і фінансових санкцій у

Справа № К-30699/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

розмірі 1664,50 грн. починаючи з 01.01.2004 р.; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області припинити виконавче провадження; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області офіційно письмово вибачитися перед позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до акту перевірки, що проведена управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області позивач не мав заборгованості зі сплати збору та внесків протягом 2001 –2003 років, проте за 2004 рік в акті зазначається заборгованість у сумі 1069,73 грн. Позивач сплачував платежі згідно Указу Президента №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування: вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області про сплату боргу від 03.07.2008 р. №Ю 04-26; постанови відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції від 11.12.2008 р. про арешт коштів позивача; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2008 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області правомірно за наслідками перевірки донараховані внески зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32% в сумі 1785,92 грн. та прийняте рішення про нарахування штрафних санкцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачами не надані суду докази про направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження і встановлення строку для добровільного виконання за адресою знаходження підприємства. Крім того, відповідачі діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та порушили право МП "Ольга"на участь у процесі прийняття рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплачу недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду мас право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчить про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний, сплатити узгоджену суму недоїмки протягом, десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоїн.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Пунктом 4 статті 106 цього Закону зазначено, що вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, управлінням Пенсійного фонду порушений порядок прийняття та направлення вимоги, а тому, вона не підлягає виконанню. Позивач стверджував, що вказану вимогу він не отримував. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень не довів судам попередніх інстанцій протилежне, оскільки за обставинами справи спірна вимога УПФ направлялася позивачу за неналежною адресою, що підтверджує твердження позивача щодо неотримання ним вимоги про сплату боргу від 03.07.2008 р. №Ю 04-26, що позбавило його права на оскарження останньої.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження"та п.п. 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій. затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. (z0865-99) встановлено, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, встановлює строк для добровільного виконання і направляє вказану постанову боржнику.

Відповідачами не надано суду доказів про направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження і встановлення строку для добровільного виконання за адресою знаходження підприємства. Державним виконавцем всі документи спрямовувалися за помилковою адресою: м. Костяитинівка вул. Б.Хмельницького 1/33.

Вказаний факт неотримання позивачем документів не спростований відповідачами, а УПФУ визнано, що допущена помилка при заповненні адреси у вимозі та супровідному листі.

Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття, виконавчого провадження і чи здійснені ним дії. спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Законом встановлена вимога, що боржник мас бути інформований про проведення відносно нього виконавчих дій і йому надається можливість виконання боргових зобов’язань в добровільному порядку без стягнення виконавчого збору.

Докази про належне направлення та отримання цієї постанови боржником судам не надані.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонню (неупереджено); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що відповідачі діяли не у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не своєчасно, та порушено право МП "Ольга"на участь у процесі прийняття рішення, оскільки суду не надано повідомлення підприємства про хід виконання судового рішення.

Отже суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що позовні вимоги про скасування постанови відділу виконавчої служби Костянтинівського міжрайонного управління юстиції "Про арешт коштів боржника", припинення виконавчого провадження і дій УПФ України у м. Костяніинівка, що призвели до арешту коштів та майна і скасування вимоги про сплату недоїмки і штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо припинення виконавчого провадження не підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено припинення виконавчого провадження судом, тому що це виключно повноваження державного виконавця. Разом з тим, статтею 37 цього Закону визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, задоволенню не підлягають вимоги про зобов’язання УПФУ припинити виконавче провадження, та офіційно вибачитися перед позивачем.

Згідно ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.