Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

За участю: секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: Меньшикової І.В.

відповідача-1: не з’явився.

відповідача-2: не з’явився.

третьої особи: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2008

у справі № 2-а-11782/08

за позовом Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Оснастка", 2. Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління №77"

третя особа Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області

про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008, в позові ДПІ у м.Краматорську до ВАТ "НВП "Оснастка", ТОВ "Будівельне управління №77", третя особа Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Донецької області про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемним правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення –без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позивачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ВАТ "НВП "Оснастка"вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт №581/23-2-13517472 від 02.04.2008.

За висновками акта перевірки, відповідачем-1 порушено вимоги п.33 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"внаслідок укладення та виконання угоди №1223 від 03.07.2007 з ТОВ "Будівельне управління №77"на виготовлення не стандартизованого технологічного обладнання (продукції) та надання послуг з транспортних перевезень цієї продукції без наявності відповідної ліцензії.

Загальна сума вартості послуг з перевезення склала 13442 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000120 від 11.12.2007, №ОУ-0000121 від 18.12.2007, №ОУ-0000124 від 26.12.2007, №ОУ-0000126 від 27.12.2007.

На виконання вимог ст.20 Закону України "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності"позивачем надіслано листа №14314/8/23-413-3-5 від19.03.2008 до Державного Департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України.

Податковим органом зроблено висновок, що дана угода з надання послуг перевезення укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемною в силу приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим за наслідками виконання угоди підлягають застосуванню санкції передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що наслідком порушення відповідачем вимог п.35 ч.1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"має бути застосування на підставі ст.22 цього Закону відповідальності у вигляді фінансових санкцій (штрафів), що спрямовуються до Державного бюджету.

Крім того, можливість визнання недійсним правочину юридичної особи, здійсненого нею без відповідного дозволу (ліцензії) передбачена ч.1 ст. 227 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених у справі судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2008 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.