Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

За участю: секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: не з’явився.

відповідача-1: не з’явився.

відповідача-2: Шкоропада О.В.

прокуратури: Турлової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

на постанову Господарського суду Луганської області від 12.10.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008

у справі № 2/489 ад

за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав"

до 1. Головного управління державного казначейства України у Луганській області, 2. Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

За участю Прокурора Луганської області

про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -

Постановою Господарського суду Луганської області від 12.10.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008, позов СП з іспанським інвестором "Інтерсплав"задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2955557 грн. В частині вимог в сумі 1015342 грн. провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 157 КАС України.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Заступником прокурора Луганської області та Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області подано заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача-2.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, за даними податкової декларації за липень 2006 року, визначена відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума бюджетного відшкодування склала 5422454 грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за податку на додану вартість за липень 2006 року підтверджено довідкою відповідача-2 №00131/1640/05827201 від 19.09.2006 за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, як засобу реалізації податковим органом владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на те, що відшкодування суми податку на додану вартість за декларацією за липень 2006 року здійснено позивачу частково, на час прийняття рішення невідшкодована сума податку на додану вартість склала 2955557 грн., висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильними.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачають інші строки проведення перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування ніж ті, що встановлені підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 12.10.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.