Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І.,

Гашицького О.В.,

Мойсюка М.І.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року, -

У вересні 2007 року позивачі звернулись із зазначеним позовом посилаючись на те, що є пенсіонерами за віком, мають статус дітей війни, а відтак мають право на перерахунок пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року №2195-ІV (далі Закон №2195-ІV (2195-15) ).

Посилаючись на те, що вимоги Закону №2195-ІV (2195-15) не виконані, а їх звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просили зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за 2007 рік.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року, позов задоволено, зобов’язано відповідача провести перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачі мають статус дітей війни і згідно статті 6 Закону №2195-ІV мають право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Перерахунок і виплата пенсії у відповідності статті 6 Закону №2195-ІV у спірний період не проводився.

Задовольняючи позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону №2195-ІV (2195-15) , у редакції даного періоду.

Так, відповідно до статті 6 Закону №2195-ІV останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону №2195-ІV на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону). Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а тому пенсійний орган зобов’язаний був діяти в межах вимог статті 6 Закону №2195-ІV.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо права позивачів на соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону №2195-ІV, з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 (v0a6p710-07) року.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому доводи про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком"застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом (1058-15) і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є помилковими.

Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.

Виходячи з наведеного, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень і закриття провадження у справі колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 7 грудня 2007 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.