Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Бим М.Є., Васильченко Н.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" –Холодяна А.І., Литвин Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року у справі № 2а-24876/09/1270 за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій, -

У серпні 2009 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення відповідача №54 від 08.05.2009 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.

Справа № К-22328/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з урахуванням ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.3.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена Постановою НБУ №22 від 21.04.2004 р. (z0377-04) ) відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України покладена на платників (страхувальників), а не на банк, тому рішення про застосування фінансових санкцій до позивача є неправомірним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2009 року заявлені позовні вимоги задоволені повністю. Додатковою постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року визнане незаконним та скасоване рішення управління Пенсійного фонду України у Лутугинському районі Луганської області № 54 від 08.05.2009 р. про застосування фінансових санкцій до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року залишена без змін постанова суду першої інстанції від 7 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що при проведенні планової перевірки відокремленого підрозділу "ш. Лутугинська" ДП "Луганськвугілля", який є клієнтом Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк", з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне рахування, інших платежів за період з 01.02.2008 року до 31.03.2009 року, встановлені факти порушення п.12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ в частині не дотримання установою банку вимог щодо пропорційності перерахування страхових внесків, нарахованих на кошти, отримані на оплату праці, що відображено в акті від 30.04.2009 р. На підставі проведеної перевірки відповідач рішенням від 08.05.2009 р. №54 застосував фінансову санкцію до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в сумі 875800,44 грн. недостатньо перерахованих страхових внесків з коштів на виплату заробітної плати.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України покладена на платників (страхувальників), а не на банк, тому рішення про застосування фінансових санкцій до позивача є неправомірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відокремленним підрозділом "ш. Лутугинська" ДП "Луганськвугілля", який є клієнтом Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк", подавалися Банку платіжні документи на виплату заробітної плати та на перерахування страхових внесків, але суми страхових внесків не відповідали тим, що підлягали сплаті відповідно законодавства. В результаті чого в період з 01.02.2008 р. по 31.03.2009 р. при отриманні коштів на видачу заробітної плати через установу банку позивача у січні-березні 2009 року недотримана пропорційність сплати відповідних сум страхових внесків, що спричинило недоперерахування страхових внесків у сумі 875800,44 грн.. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до абзацу 2 частини 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону (1058-15) нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно п. 2 ч. 10 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на банки покладений обов’язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів на обґрунтування своїх рішень на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) , зокрема, абзац четвертий пункту 3.9 цієї Інструкції (z0377-04) , за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати. Цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним, тобто має меншу юридичну силу по відношенню до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і тому не може йому суперечити. Крім того, в абзаці п’ятому цього ж пункту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2009 року, додаткову постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .