Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області про зобов’язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

При цьому зазначав, що відповідно до вимог статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення, він має право на доплату у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яку у відповідних розмірах не отримував. Проте, відповідач нараховує зазначену доплату не згідно з цим Законом (796-12) в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а в твердих ставках, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , що призвело до порушення його прав.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква щодо нарахування доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_6 з 09.07.2008 року згідно зі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно, а з 01 жовтня 2007 року - з розрахунку

460 грн. щомісячно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року змінено.

Абзаци 2 та 3 постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області викладено в такій редакції відповідно:

"Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква щодо нарахування доплати до пенсійного забезпечення ОСОБА_6 за проживання на території радіоактивного забруднення згідно зі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в розмірі 5,20 Грн. за період з 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року –неправомірними.

"Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_6 згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року включно, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно за період з 09 липня 2007 року та з розрахунку 460 грн. щомісячно за період з 01 жовтня 2007 року по 28 грудня 2007 року.".

В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України у

м. Білій Церкві Київської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду –скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції, за таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території радіоактивного забруднення в м.Білій Церкві і має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) управлінням Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області дана доплата позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення проводилась в розмірі 5,20 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що дії відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії позивачу були неправомірними, оскільки конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , встановлені саме цим законом, а не постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) .

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Згідно з вимогами частини 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Наявність у позивача права на призначення доплати в розмірі не нижчому однієї мінімальної заробітної плати є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , не відповідає визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати"та Законами України "Про Держаний бюджет України на відповідні роки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, застосуванню підлягає стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з якої вбачається, що під час визначення розміру передбачених цією статтею виплати за основу її нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Окрім того, щодо призначення непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплати до пенсії у відповідності до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то пунктом 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (489-16) було зупинено дію статті 39 Закону України ""Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи""на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, і що позивач має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"лише

з 09.07.2007 року.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає помилковим посилання апеляційного суду на Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 року (107-17) , яким до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - як на підставу зміни постанови суду першої інстанції та встановленням кінцевої дати перерахунку 28.12.2007 року, оскільки вказаний закон набрав чинності лише 01.01.2008 року –а тому його положення не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про зобов’язання управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про встановлення

28.12.2007 року кінцевою датою перерахунку, а відтак, - безпідставно змінив резолютивну частину постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню

не підлягає, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року підлягає скасуванню в частині зміни постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 19 травня 2008 року шляхом викладення абзаців 2, 3 в інших редакціях, - із залишенням в силі зазначеної постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року скасувати - в частині зміни постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2010 року –залишити без зміни.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області про зобов’язання проведення перерахунку доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю –залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.