Про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми - 14.10.2010 Прийняття

касаційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва (далі –УПФ) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої суми до пенсії,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 54 та 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідали розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову відповідача привести їх у відповідність із цим Законом (796-12) , позивач уточнив у подальшому свої позовні вимоги і просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з УПФ недоплачені за період із 1 грудня 2000 року по 31 грудня 2008 роки суми пенсій: основної 127010,79 грн, додаткової 13775,60 грн, а також стягнути з відповідача на його користь 30000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року, позов задоволено частково: зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсій ОСОБА_1 за періоди з 30 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 липня 2008 року виходячи з 8 розмірів мінімальної пенсії за віком (основна пенсія) та 75 % (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційними скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального права:

- позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і змінити рішення суду першої інстанції, уточнивши розмір належних до сплати державної та додаткової пенсій та строки їх виплати;

- УПФ просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначені судові рішення не оскаржено у порядку касаційного провадження щодо позовних вимог, не задоволених судами.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями відповідно 54 та 50 Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Розрахунок пенсії позивачу здійснено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету" (1-2002-п) (далі – постанова № 1) розміру, який складає 19,91 гривні.

Ухвалюючи рішення про незаконність дій відповідача і зобов’язання його здійснити перерахунок розмірів пенсій, призначених позивачеві, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що обчислення розмірів пенсій виходячи з розміру, встановленого Постановою № 1 (1-2002-п) , який становить 19,91 грн., є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку розмірів державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54, 50 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законах про держбюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"( далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ) не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку розмірів інших, пов’язаних із нею, пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (далі – Закон № 107-VI (107-17) ) внесено зміни до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ..

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) (далі –Рішення КС № 10-рп/2008) визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (далі – Закон Закону № 1070-VI (1070-17) ).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 22 травня 2008 року регулюються відповідно до пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI (107-17) , а з 22 травня 2008 року – до статей 50, 54 № 796-ХІІ.

Таким чином у 2008 році саме з 22 травня – дня прийняття Конституційним судом України Рішення КС № 10-рп/2008 (v010p710-08) –у відповідача виникло чергове зобов’язання перерахувати державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом № 796-ХІІ (796-12) (в редакції до 1 січня 2008 року).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача право на перерахування розміру державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , виникло з 22 травня 2008 року.

Крім того, правильним є висновок судів відносно того, що наданий відповідачем розрахунок розмірів пенсій із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 (1293-2005-п) "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням Постанови № 1 (1-2002-п) .

Разом з тим судами попередніх інстанцій не дотримано положень КАС України (2747-15) щодо законності судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обставини справи вимагали від судів виконання ними положень статті 162 КАС України, якою встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Однак суд першої інстанції встановивши, що суб’єктом владних повноважень порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини і встановлено факт протиправності відмови відповідача у здійсненні перерахунку розміру пенсій згідно з положеннями статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, з метою повного захисту порушеного права повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати УПФ здійснити перерахунок розмірів державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Також колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині зазначення кінцевої дати здійснення перерахунку розміру призначених пенсій за 2008 рік з ухваленням нового рішення в цій частині, оскільки з урахуванням положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, статті 28 Закону № 1058-ІV, Рішення КС № 10-рп/2008 (v010p710-08) , відповідач зобов’язаний перерахувати державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах, встановлених вказаними статтями, з 22 травня 2008 року.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону і залишаються без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року скасувати в частині рішення про задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Нагорняка Володимира Петровича задовольнити частково.

Відмову Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва у здійсненні перерахунку розмірів призначених ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розмірів, встановлених статтями відповідно 54 та 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , визнати протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва здійснити перерахунок із 30 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня пол. 31 грудня 2008 року розміру державної пенсії, призначеної ОСОБА_1, згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(8 розмірів мінімальної пенсії за віком) виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва здійснити перерахунок із 30 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року розміру призначеної ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну його здоров’ю, згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(75 % розміру мінімальної пенсії за віком) виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".