5/727-3/107А Про визнання недійсним господарського зобов’язання - 06.10.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Львівської області від 21.05.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007, в позові ДПІ у Яворівському районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркет Галичини", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехбуд"про визнання недійсним господарського зобов’язання в порядку ст.ст. 207, 208 ГК України, відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідачем-2 подано заперечення на касаційну скаргу в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення –без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2004 між ТОВ "Паркет Галичини"та ТОВ "Агротехбуд"був укладений договір №2/07/04, на виконання якого відповідач-1 зобов'язувався виконати загально-будівельні роботи по будівництву заводу на території автопорту "Краковець". Станом на 14.07.2004 роботи виконані в об'ємі на суму 66670,00 грн., згідно рахунку-фактури № 2/07/04 від 14.07.2004 виданого ТОВ "Паркет Галичини"для проведення оплати виконаних будівельних робіт.

23.07.2004 ТОВ "Агротехбуд"було перераховано на рахунок ТОВ "Паркет Галичини"кошти в сумі 66670,00 грн., згідно платіжного доручення №187. Проведення оплати підтверджується також банківською випискою та довідкою Новояворівського відділення Львівської обласної дирекції АППБ "Аваль"№ 28 від 02.02.2006, з якої вбачається, що кошти перераховані на рахунок ТОВ "Паркет Галичини", на поточний рахунок ТОВ "Агротехбуд"не поверталися, що спростовує доводи позивача про не проведення розрахунку.

За наслідками господарської операції, відповідно до п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"ТОВ "Паркет Галичини"була складена та надана ТОВ "Агротехбуд"податкова накладна №150701 від 15.07.2004 на суму 66670,00 грн., в т.ч. ПДВ 11111,67 грн., на підставі якої відповідач-2 в липні 2004 року відніс зазначену в ній суму ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Паркет Галичини"анульоване 16.07.2004, а зняття з податкового обліку відбулося 03.08.2004, отже, податкова накладна №150701 від 15.07.2004 складена в період, коли ТОВ "Паркет Галичини" було зареєстроване, як платник ПДВ та відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право видавати податкові накладні. Правомірність включення ТОВ "Агротехбуд"податку на додану вартість за даною господарською операцією до складу податкового кредиту підтверджена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі № 5/805-12/157А, яка набрала законної сили у встановленому порядку.

Позивач вважає, що вищезазначена угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що ТОВ "Паркет Галичини" 02.07.2004 подано заяву про припинення діяльності, що оформлено рішенням про ліквідацію №1/06 від 26.06.2004, податкова звітність товариством за липень 2007 року не подавалась, банківський рахунок закрито 19.07.2004, директором товариства ОСОБА_1. заперечується укладення будь-яких угод з ТОВ "Агротехбуд"та проведення розрахунків, з посиланням на те, що виконання робіт по будівництву об’єктів відсутнє серед видів діяльності товариства.

Однак, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Сама по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а, отже, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Звернення податкового органу з позовом 21.03.2007 з вимогою про стягнення в доход держави коштів, одержаних за угодою від 02.07.2004, здійснено поза межами визначених ст. 250 ГК України строків.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати спірну угоду недійсною та застосування відповідних наслідків, вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судового рішення у цій частині, а в іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 21.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2007 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною угоди скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.