К-21689/08-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 05.10.2010 Прийняття

Приватний підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000161711/0/1108-2430212679/86419 від 29.12.2007 року, №0000391711/0/1108-2430212679/5072 від 23.01.2008 року, №0000411711/0/1108-2430212679/8224 від 06.02.2008 року.

Постановою Господарського суду Сумської області від 10.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач є платником податку на додану вартість, вид підприємницької діяльності –розведення свиней з подальшим продажем м’яса живою вагою переробним підприємствам.

В період грудня 2007 року по лютий 2008 року податковим органом проведено виїзні документальні перевірки підприємницької діяльності позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2007 року.

За результатами перевірок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161711/0/1108-2430212679/86419 від 29.12.2007 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 26886 грн., податкове повідомлення-рішення №0000391711/0/1108-2430212679/5072 від 23.01.2008 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 27674 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000411711/0/1108-2430212679/8224 від 06.02.2008 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14978 грн.

Згідно з даними фінансово-господарської звітності в період з 01.09.2007 року по 30.11.2007 року позивач займався розведенням свиней з наступною поставкою на переробні підприємства.

Відповідно до перевірки достовірності зазначених показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2007 року встановлено, що згідно наданих документів, даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних податкові зобов’язання за нульовою ставкою виникли в результаті реалізації свиней живою вагою на переробні підприємства.

Відмовляючи в задоволені позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2238-ІІІ від 18.01.2001 року "Про стимулювання розвитку сільського господарства"сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з пп.6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2008 року операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, вищевказана норма встановлює лише розмір ставки податку, а право акумуляції сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності сум податку на додану вартість за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, та порядок виплати їм дотацій переробними підприємствами визначено п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким уповноважено Кабінет Міністрів України визначити порядок нарахування і використання зазначених коштів.

Такий механізм затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року № 596 (596-2007-п) "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 і від 12.05.1999 року № 805".

Відповідно до абз.4 п.12 вказаної Постанови (596-2007-п) зазначено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики.

Таким чином, сума від'ємного значення податку на додану вартість, що виникла у сільськогосподарських товаровиробників в результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом. А кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовується ними для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання зазначені кошти стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 року та постанову Господарського суду Сумської області від 10.04.2008 року по справі №АС 10/109-08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.