Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Нікопольська ОДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2006

у справі № А27/9

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман"(далі –ТОВ "Гетьман")

до Нікопольської ОДПІ

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування рішення Нікопольської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.12.2005 № 0002642342/1/49819 в частині нарахування ТОВ "Гетьман"штрафу в сумі 7875 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2006, позов задоволено з тих підстав, що внесення працівником позивача до каси підприємства грошових коштів в рахунок відшкодування вартості викрадених матеріальних цінностей не є продажем товарів, а тому не підпадає під розрахункову операцію, яка має здійснюватися із застосуванням РРО.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Нікопольська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник наголошує на обов’язку ТОВ "Гетьман" застосовувати РРО під час проведення готівкових розрахунків, тоді як з наданого позивачем прибуткового касового ордера не вбачається факт відшкодування вартості викрадених отрутохімікатів матеріально відповідальною особою.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Нікопольської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- штрафні санкції у сумі 7875 грн. було застосовано до ТОВ "Гетьман"згідно з оспорюваним рішенням за наслідками виявлення Нікопольською ОДПІ факту реалізації позивачем отрутохімікатів ОСОБА_1 на суму 1575 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій;

- зазначену суму коштів оприбутковано підприємством за прибутковим касовим ордером від 09.11.2004 № 865;

- ОСОБА_1 працює начальником охорони на підприємстві позивача та є матеріально відповідальною особою, що підтверджується договором про повну матеріальну відповідальність працівника від 15.06.2004;

- у зв’язку з виявленою недостачею отрутохімікатів на підприємстві позивача (згідно з актами від 02.11.2004) наказом ТОВ "Гетьман"від 09.11.2004 було покладено обов’язок на ОСОБА_1 відшкодувати через касу підприємства вартість викрадених отрутохімікатів у сумі 1575 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій під час прийняття спірних готівкових коштів від ОСОБА_1

Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 1 статті 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують

виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, як вірно зазначили попередні судові інстанції, визначальною умовою щодо виникнення у суб’єкта господарювання обов’язку застосовувати РРО є здійснення таким суб’єктом продажу товарів (робіт, послуг).

В даному ж разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, підставою для внесення ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 1575 грн. до каси підприємства є покладення на цього працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну позивачеві, в порядку, визначеному главою ІХ Кодексу законів про працю України (322-08) .

Тобто вказана операція не підпадає під розрахункову операцію, яка здійснюється під час продажу товарів (робіт, послуг), що виключає правомірність застосування до ТОВ "Гетьман"штрафу на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Посилання скаржника на недоведеність позивачем факту одержання від ОСОБА_1 спірних коштів саме в рахунок відшкодування підприємству прямої, дійсної шкоди спростовуються установленими судами фактичними даними. Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів щодо порушення судами правил оцінки доказів у встановленні обставин зі справи.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 у справі № А27/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.