Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Херсонської області від 15.05.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2007

у справі № 11/144-АП-07 (22а-1145/2007)

за позовом товарної біржі "Алмаз"

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.03.2007 № 0000841702/0.

Постановою господарського суду Херсонської області від 15.05.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2007, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 54 561,95 грн. за основним платежем та 109 123,90 грн. штрафу. В решті позову відмовлено. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що товарна біржа не є податковим агентом у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки не здійснює посередництва при укладенні на біржі угод купівлі-продажу, обміну об'єктів рухомого майна, тоді як ДПІ також не доведено правомірності застосування загальної ставки податку з доходів фізичних осіб при оподаткуванні операцій з продажу фізичними особами автомобілів з огляду на винятки, установлені пунктом 12.2 названого Закону (889-15) . Водночас, за висновком судів, позивачем не наведено жодних доводів щодо обґрунтованості застосування ним податкової пільги до нарахованого місячного доходу працівника, що займається незалежною професійною діяльністю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та повністю відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що товарна біржа, виконуючі агентські та реєстраційні функції під час укладенні біржових угод, виступає посередником, а відтак в силу вимог приписів пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'є податковим агентом, тобто особою, яка зобов’язана, зокрема, нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку (учасника біржової угоди).

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що в ході проведеної ДПІ виїзної позапланової документальної перевірки товарної біржі "Алмаз", оформленої актом від 21.03.2007 № 642/17-2/24946331, було виявлено, зокрема, факт неправомірного застосування позивачем податкової пільги до нарахованого місячного доходу працівника (директора та засновника ОСОБА_1), який займається незалежною професійною діяльністю, а також неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками здійснення операцій з купівлі-продажу легкових автомобілів за біржовими контрактами. Наведені обставини слугували підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 164 504,67 грн. (у тому числі 54 834,89 грн. за основним платежем та 109 669,78 грн. штрафних санкцій). Фактично неправомірність застосування податкової соціальної пільги позивачем не заперечується.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у товарної біржі "Алмаз"статусу податкового агента.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"податковий агент –це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (889-15) .

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 цього ж Закону 12.3. якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Правова конструкція відносин посередництва наведена у статті 295 Господарського кодексу України, частиною першою якої передбачено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Водночас згідно з частиною першою статті 279 названого Кодексу товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

В силу вимог частини сьомої цієї ж статті товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Таким чином, оскільки товарна біржа "Алмаз"доход продавцям рухомого майна не виплачує, тобто податок з доходів фізичних осіб не утримує, та не виконує функції посередника під час укладення біржових угод, то вона не підпадає під визначення податкового агента, наведеного у пункті 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Тому слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої відсутні правові підстави для донарахування контролюючим органом позивачеві як податковому агентові учасників біржових угод податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, розглянувши справу у межах касаційної скарги, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

2. Постанову господарського суду Херсонської області від 15.05.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2007 у справі № 11/144-АП-07 (22а-1145/2007) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.