Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі –ДПІ)

на постанову Московського районного суду міста Харкова від 27.04.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007

у справі № 2-а-118/2007 (22-а-1005/2007)

за позовом ОСОБА_1

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2006 № 0002581701/0.

Постановою Московського районного суду міста Харкова від 27.04.2007, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007, позов задоволено з тих підстав, що успадковане позивачем право на земельну частку (пай) у КСП "Октябрь"не можна розглядати як об’єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, що виключає можливість оподаткування цього спадкового майна за ставкою 13% відповідно до підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що права особи за майновим паєм за своєю правовою природою є тотожними корпоративним правам, у зв’язку з чим оподаткування спадщини у вигляді майнового сертифікату повинно здійснюватись за ставкою 13%.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу – без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6991,29 грн., було прийнято ДПІ на підставі того, що ОСОБА_1 не сплатив зазначену суму податку з вартості майнового паю у пайовому фонді КСП "Октябрь"(53 779,15 грн.), який було успадковано ним після смерті бабусі –ОСОБА_2 –відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.08.2005.

Судами також було з’ясовано, що успадковану позивачем земельну ділянку (пай) було передано спадкодавцем (ОСОБА_2) в тимчасове платне користування КСП "Октябрь"за договором оренди землі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправильність кваліфікації податковим органом успадкованого майнового паю в пайовому фонді КСП "Октябрь" як об’єкта комерційної власності.

Так, згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"оподаткуванню за ставкою, визначеною пункті 7.1 цього Закону (889-15) (13 % на період 2004-2006 року), підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.

Згідно з пунктом 17 Розділу X Земельного кодексу України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) не є цінним папером в розумінні статей 1, 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

Наведене підтверджується також тим, що, як вбачається з установлених судами обставин справи, успадковану позивачем ділянку (пай) було передано в оренду КСП "Октябрь", що також виключає правовідносини з участі спадкодавця у цьому КСП.

Пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено заборону до 1 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

Отже, сертифікат на земельну частку (пай) не відноситься до корпоративних прав.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що майновий пай в пайовому фонді КСП "Октябрь" не є об'єктом комерційної власності, та не підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною підпунктом 7.1 цього Закону (1201-12) (13 % на період 2004-2006 року).

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова відхилити.

2. Постанову Московського районного суду міста Харкова від 27.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 у справі № 2-а-118/2007 (22-а-1005/2007) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.