Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області

на постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.08.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009

у справі №2-а-972/09

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області

про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.08.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009, позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області щодо не нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, який має правовий статус дитини війни, та зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачеві відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за 2008 рік з 22.05.2008 по 31.12.2008. В іншій частині позивних вимог відмовлено.

Ухвалені у справі судові акти мотивовано посиланням на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". А також посиланням на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) №10/2008, яким визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" (107-17) , зокрема статті 41 зазначеного Закону, яким було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на відсутність видатків держави на проведення виплат передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) та неврегульованість механізму розрахунку підвищення до пенсії з огляду на відсутність нормативного визначення поняття "мінімальна пенсія за віком".

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Причиною виникнення спору зі справи стала відмова відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивачеві відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 6 вказаного Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Втім пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік. При цьому статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з урахуванням статті 111 цього Закону.

Також статтею 41 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік"дію статті 6 зазначеного Закону було зупинено на 2008 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) №10/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" (107-17) , зокрема ст. 41 зазначеного Закону, яким було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

З урахуванням наведених законодавчих приписів у 2007 році з 09.07.2007 та у 2008 році з 22.05.2008 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому непроведення відповідачем відповідних нарахувань є протиправною діяльністю цього суб’єкта владних повноважень.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.

Посилання скаржника на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"також не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Так, порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у частині першій статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"слід визнати цілком обґрунтованим.

За таких обставин попередні судові інстанції відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"правомірно задовольнили позов в частині зобов’язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 за 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за 2008 рік з 22.05.2008 по 31.12.2008.

За змістом частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області відхилити.

2. Постанову Гребінківського районного суду Полтавської області від 18.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 у справі №2-а-972/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.