К-52345/09-С Про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії - 28.09.2010 Прийняття

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року,

7 жовтня 2008 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі –УПФ) про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни.

Зазначила, що має статус дитини війни, у зв’язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18.11.2004 № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни", її пенсія повинна збільшуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Незважаючи на те, що 9 липня 2007 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач розмір призначеної їй пенсії у відповідність із статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"не привів.

Посилаючись на наведені обставини, просила зобов’язати УПФ нарахувати їй недоотримане підвищення до пенсії за період із 1 січня 2006 року по теперішній час.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 1 жовтня по 31 грудня 2007 року у розмірі 124 гривні 53 копійки щомісячно, за травень-червень 2008 року у розмірі 96 гривень 20 копійок щомісячно, за липень-вересень 2008 року 96 гривень 40 копійок щомісячно, за жовтень-листопад 2008 року 99 гривень 20 копійок щомісячно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону –на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо перерахунку підвищення пенсії у 2006-2007 роках, оскільки на цьому наполягав відповідач, а ОСОБА_6 не надала доказів поважності причини його пропущення.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суди виходили з того, що УПФ зобов’язане нарахувати та виплатити позивачу соціальну допомогу. Втім, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги частково та, визначаючи конкретний розмір підвищення пенсії, суди не враховували, що органом, на який законодавством покладено повноваження з нарахування, призначення, перерахунку пенсій є Пенсійний фонд України, відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) . А, відтак, суди не вправі перебирати на себе повноваження органу, на який такі повноваження покладені.

Крім того, суди невірно визначили період, за який УПФ зобов’язане здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни у 2007-2008 роках.

Так, вирішуючи позовні вимоги щодо 2007-2008 років, суди першої та апеляційної інстанцій мали б враховувати, що у 2007 році дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ). Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку ще й щодо визначення періоду виплат підвищення до пенсії позивачу у 2007-2008 році, оскільки таке підвищення має здійснюватися, з урахуванням дати подання позову до суду починаючи з 7 жовтня по 31 грудня 2007 року (за 2007 рік) та з 22 травня 2008 року по 27 листопада 2008 року (за 2008 рік).

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року змінити. Абзац другий резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року викласти в наступній редакції: "Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період із 7 жовтня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 27 листопада 2008 року, відповідно до статті 6 Закону України від "Про соціальний захист дітей війни"".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року залишити без змін.